Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри
- Автор: Паолини Кристофер
- Серия: Спадок #3
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Ранок
- ISBN: 978-966-08-3879-6
- Переводчик: Александр Леонидович Ушкалов
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри». Краткое содержание книги:
Найперше — це обіцянка своєму двоюрідному братові Рорану визволити його кохану Катріну з полону короля Галбаторікса. Але не тільки це. Ерагон дав клятву вірності і варденам, і ельфам, і гномам. Тож коли тривога охоплює повстанців і небезпека чатує на них з усіх боків, Вершник дракона має зробити свій вибір — вибір, що визначить його долю не тільки на просторах Імперії, а й поза ними, вибір, що згодом стане для нього справжнім випробуванням.
Ерагон — одна-єдина надія на звільнення від тиранії. Чи зможе цей звичайний юнак об'єднати армію повстанців і здобути перемогу над королем?
До початку засідання залишалось іще доволі багато часу, тож невдовзі Ерагон знов улігся на диван, але більше не наважувався поринути в сон, побоюючись іще раз побачити якісь жахіття.
Коли ватажки різних кланів заходили до зали засідань, Вершник уже стояв під стіною, міцно стискаючи руків'я меча, що його він позичив у Орика. Особливо пильно він стежив за Вермундом, грімстборітхн Аз Свелдн рак Ангуін. Та коли гном, чиє обличчя ховалося під червоною вуаллю, і був подивований тим, що Ерагон залишився живий і здоровий, то йому вдалося дуже вміло приховати свої емоції.
Потому юнак відчув, як Орик наступив йому на ногу. Не зводячи очей із Вермунда, Вершник схилився до гнома й став слухати, що той шепоче йому на вухо.
— Пам'ятай… ліворуч, а потім — треті двері знизу, — нагадав Орик, говорячи про ту залу, де він, без відома решти ватажків, сховав цілу сотню своїх воїнів.
Ерагон так само ледь чутно прошепотів у відповідь:
— Якщо проллється кров, то чи можу я скористатись нагодою й убити цього гада, Вермунда?
— Тільки в тому разі, якщо він спробує позбавити життя тебе або ж мене, — захихотів Орик. — Інакше решта грімстборітхн будуть ставитись до тебе з іще більшою підозрою… Гаразд, мені час іти. Молися за наш успіх! Адже ми збираємося перетнули озеро розпеченої лави, яке ще ніхто ніколи не наважувавсь перетинати.
І Ерагон справді став молитися.
Ватажки кланів тим часом усілись довкола круглого стола, а решта присутніх позаймали свої місця на стільцях, поставлених по периметру зали. Так само, як і багато хто з гномів, Вершник усівся на самісінький краєчок стільця, готовий боронитися, щойно йому загрожуватиме бодай найменша небезпека.
Першим, звівшись з-за столу, заговорив Ганел, чорноокий капелан із Дургрімст Квон. Хюндфаст хутенько підсунувся до Ерагона й зашепотів йому на вухо, перекладаючи промову поважного гнома.
— Вітаю всіх ватажків кланів. Зараз мені важко сказати, чим саме завершиться наше засідання, бо до мене дійшли дуже погані чутки. Поки що я не маю жодних підстав звинувачувати когось у злочинних діях, але оскільки сьогодні на засіданні головую я, то дозвольте мені на певний час відкласти наші найпалкіші дебати й поставити шановному панству кілька запитань.
Ватажки кланів стали збуджено перешіптуватись одне з одним, проте невдовзі зі свого місця звелася Йорун.
— Особисто я, — сказала вона, — не маю нічого проти, грімстборітхне Ганеле. Своїми дивними натяками ти дав моїй уяві неабияк розгулятися, тож я якомога швидше хотіла б почути твої запитання.
— Авжеж, я б і собі хотів їх почути, — згодився Надо.
— Ми слухаємо тебе, — згодилися Манндрат і решта ватажків, включно із самим Вермундом.
Отримавши згоду, Ганел зіперся кулаками на стіл і на мить замовк, дочекавшись, доки в залі не запанує гробова тиша. Лиш потому він мовив:
— Учора, коли ми обідали в наших їдальнях, кнурлани почули галас під південним квадрантом Тронжхейма. Кожен із них розповідає різне, але оскільки галас чули абсолютно всі, то можемо зробити висновок, що це була якась надзвичайна пригода. Ви, так само, як і я, отримали повідомлення про можливий землетрус. Та насправді сталося те, у що важко повірити…
Хюндфаст перевів подих і став перекладати далі:
— Оглянувши один із прадавніх тунелів, який вирив наш славетний пращур Корган Довгобородий, вивідачі знайшли місце, на якому, судячи з усього, відбувся бій. Підлога була залита кров'ю, стіни вкриті сажею, бо хтось із воїнів необачно розбив магічний ліхтар, а в глибині тунелю лежало сім понівечених тіл. І це жодним чином не були наслідки битви у Фартхен Дурі, адже кров ще не встигла висохнути, а тріщини на стінах утворились буквально за кілька годин до того. Вивідачі також доповіли, що в тій місцині відчувалась дія потужної магії. Ще й досі кілька наших найкращих чарівників намагаються відновити картину того, що сталося, проте в них дуже мало надії на успіх, адже ті, хто брав участь у битві, були захищені потужними закляттями. Отож, перше моє питання буде таке: чи хтось із вас часом нічого не знає про ці загадкові події?
Після останніх слів Ганела Ерагон напружив ноги, готовий підскочити, якщо гноми із Аз Свелдн рак Ангуін спробують вихопити свої мечі. Але все було спокійно, тож слово попросив Орик:
— Гадаю, що мені буде під силу відповісти на ваше запитання, Ганеле. Та оскільки моя відповідь буде довга, я радив би вам поставити решту питань, перш ніж я почну говорити.