Рукопис, знайдений у Сараґосі

Вісімдесят перший том був присвячений кабалі й різним способам ворожіння, а саме: рабдомантії чи вгадуванню майбутнього за допомогою гілочок, хіромантії, геомантії, гідромантії і т. д.

Від усіх цих псевдонаук Ервас раптово переходить до найбільш незаперечних істин, і вісімдесят другий том містив геометрію, вісімдесят третій — арифметику, вісімдесят четвертий — алгебру, вісімдесят п’ятий — тригонометрію, вісімдесят шостий — стереотомію, тобто науку про тверді тіла, застосовану до різання каменів, вісімдесят сьомий — географію, вісімдесят восьмий — астрономію разом із її фальшивим витвором, відомим під назвою астрології.

У вісімдесят дев’ятому томі він помістив механіку, в дев’яностому — динаміку, тобто науку про діючі сили, в дев’яносто першому — статику, тобто науку про сили в стані рівноваги, в дев’яносто другому — гідравліку, в дев’яносто третьому — гідростатику, в дев’яносто четвертому — гідродинаміку, в дев’яносто п’ятому — оптику і науку про перспективу, в дев’яносто шостому — діоптрику, в дев’яносто сьомому — катоптрику, в дев’яносто восьмому — аналітичну геометрію, в дев’яносто дев’ятому — початкові поняття про диференціальне числення, нарешті сотий том містив аналіз, який, на думку Ерваса, був наукою наук і останньою межею, якої міг сягнути людський розум[49].

Комусь може видатися, що така глибока обізнаність із сотнею різноманітних наук перевищує розумові можливості однієї людини. Проте не підлягає сумніву, що Ервас про кожну з цих наук написав один том, який починався історією науки, а закінчувався сповненими справжньої проникливості зауваженнями щодо способів збагачення й, так би мовити, розширення в усіх напрямках меж людських знань.

Ервас зумів усьому цьому дати раду завдяки ощадливості в часі й надзвичайно упорядкованому розкладу. Вставав він, коли починало світати й готувався до роботи в канцелярії, обдумуючи справи, які повинен був зробити. В міністерство він приходив за півгодини до всіх інших і чекав, коли настане визначена година, з пером у руці й головою, вільною від будь-яких думок стосовно своєї великої справи. Коли бив годинник, він починав свої розрахунки й завершував їх з неймовірною швидкістю.

Потім він вирушав до книгарні Морено, довіру якого зумів завоювати, брав потрібні йому книжки і повертався додому. Через якийсь час виходив щось з’їсти, повертався до себе перед першою й працював аж до восьмої вечора. Після праці грав у пелоту з сусідськими хлопцями, випивав чашку шоколаду й лягав спати. Неділю він проводив поза домом, обдумуючи роботу на наступний тиждень.

У цей спосіб Ервас міг щороку присвятити близько трьох тисяч годин завершенню свого універсального твору, що через п’ятнадцять років витворило в сумі сорок п’ять тисяч годин. Врешті-решт ця незвичайна праця була завершена так, що ніхто в Мадриді ні про що не здогадувався, бо Ервас ні з ким не підтримував близьких стосунків, нікому про свій твір не згадував, прагнучи несподівано здивувати світ, представивши йому незмірний об’єм знань. Він завершив свій твір, якраз коли йому виповнилось тридцять дев’ять років, і тішився, що почне свій сороковий рік на порозі величезної слави.