Тільки разом
- Автор: Шевердіна Анастасія
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Любовно-фантастические романы
Электронная книга - «Тільки разом». Краткое содержание книги:
Друзі разом борються за нове життя в новому тілі, допомагаючи людям у нашому світі. Андрій відроджується до життя, забувши своє минуле, і Кет вирішує присвятити себе турботі про друга. Однак упоратися з відлюдькуватим геніальним вихованцем і своїми почуттями до нього «янголу-охоронцю» виявляється не так і просто. Особливо, коли на горизонті з’являються психіатр, який веде запеклу боротьбу з невидимою подругою Андрія, і наполеглива дівчина, що жадає його любові.
— Обережно, машина! — гукнула Кет, і Андре вчасно ухилився від авто, яке проїхало на червоне світло.
— Парламент, — продовжив хлопець. — Генеральні кортеси складаються…
— Стій, стій! — замахала руками Кет.
— Що таке?!
— Чому ти не дивишся на дорогу?! Тебе щойно могла збити машина!
— Не збила ж?! — знизав плечима Андре. — Навіщо мені дивитися, якщо ти дивишся?
— А ти не думаєш, що в якийсь момент я буду далеко і ти можеш серйозно постраждати?!
— Ні, не думаю! Мені є про що думати окрім цієї маячні!
— Це не маячня! Ти вже дорослий хлопчик, ти маєш бути цілком самостійним! А ти безтурботний, як мала дитина, неуважний до недбальства! Чому я маю постійно спостерігати за тобою, оберігали від небезпеки, радити, як вчинити?!
— Тому що ти — мій янгол-охоронець!
Кет зітхнула. Дівчина прикипіла до Андре серцем і вже не уявляла свого життя без нього. Але вона знала, що скоро хлопець остаточно подорослішає й перестане її бачити. Тоді йому потрібно буде покладатися лише на себе, а він до цього зовсім не звик.
— Так, але це не значить, що ти сам зовсім не маєш про себе піклуватися! Кожна доросла людина повинна вчасно їсти, спати, тепло вдягатися, намагатись уникнути небезпеки!
— Фу, який жах! — скривився Андре. — Не дивно, що дорослі такі затуркані й нетямущі!
— А от ображати людей — недобре! — суворо сказала Кет. — Дивися, скільки довкола людей — і всі вони обходяться без янголів-охоронців!
— Бідні люди! — зітхнув хлопець.
— Бідні чи не бідні, але може статися, що мене не буде поруч. Тобі треба бути готовим до цього. Треба навчитися жити так, ніби тільки ти один відповідаєш за себе!
— Цікаво, а куди ж ти дінешся?! — із підозрою зіщулився Андре.
— Андре, рано чи пізно всі люди йдуть. Із різних причин. Так влаштований світ. У цьому ніхто не винуватий. Треба прийняти це й жити далі.
— Але ж ти не людина! Ти краща! Ти маєш бути вище за це!
— Я намагатимусь, Андре! Я зроблю все, що можу, але вище голови не стрибнеш.
— Стрибнеш, якщо голова на місці! — зло відповів хлопець і рушив далі.
Під час сніданку Леон, Естель та Ірен постійно перезиралися, і Кет вирішила, що на Андре чекають неприємності. Хлопець теж помітив дивну поведінку рідних, відірвався від книги, яка лежала поряд із тарілкою, відклав виделку й нетерпляче мовив:
— Я слухаю! Що таке?
— Андре, ти спілкуєшся зараз зі своєю подругою Кет? — запитав Леон.
— Так, звичайно.
— А де вона зараз?
— Ось тут, поряд зі мною! — вказав на подругу рукою хлопець.
— І що вона робить?
— Слухає нашу розмову.
— Навіщо?
— Вона — мій друг, вона постійно поруч зі мною.
— Вона не заважає тобі?
— Ні, зовсім не заважає! Мені приємно, що Кет проводить зі мною час!
Леон невдоволено зітхнув і потер сиві скроні.
— Андре, любий, ми говорили вчора з лікарем! — вкрадливо промовила Ірен. — Не ображайся, будь ласка, що ми звернулися до нього! Ти ж знаєш, ми любимо тебе і хвилюємося за тебе!
— І що? — напружився Андре. — Що сказав лікар? Я хворий?
— Звісно, твоя поведінка не зовсім типова, — сказав Леон. — Певно, ти помітив, що ні в кого з нашої родини чи наших близьких знайомих немає невидимих друзів. Лікар сказав, що з дітьми таке часто буває. Потім психіка людини трансформується й вигадані друзі зникають, бо зникає потреба в них.
— Кет не зникне! — запевнив батька Андре.
— Узагалі-то, Андре, я можу… — спробувала втрутитися Кет.
— Ні, Кет, ти не можеш! — закричав хлопець. — Мені байдуже, що там буває з іншими дітьми! Ти не зникнеш, зрозуміла?!
— Добре, добре, заспокойся! — в один голос зашепотіли Кет, Ірен та Естель.
— Ти зблід, Андре! — помітила Кет. — Тобі недобре?
— Який швидкий і нерівний пульс! — скрикнула Ірен, схопивши руку онука.
— Синку, у тебе підвищена температура! — зі сльозами на очах доторкнулася до чола хлопця Естель.
— Зі мною усе нормально! — Андре відштовхнув руки матері й бабусі.
— Тобі треба до лікаря! — сплеснула руками Ірен.
— Ні, ні, не треба! — закричав Андре, відбігаючи від стола.
— Андре, припини, ти сильно розхвилювався!
— Скажи їм, щоб не тягли мене до лікаря! Я не хочу, я не люблю лікарів! Скажи, скажи, Кет! — благав дівчину Андре.
Естель схлипнула й вибігла з кімнати.
— Андре, припини істерику! — гаркнув Леон.
— Будь ласка, заспокойся! — Кет опустилася перед хлопчиком навколішки. — Ніхто не бажає тобі зла! Ніхто не поведе тебе до лікаря! Просто поводься спокійно, природно, щоб батьки не хвилювалися! Поводься так, ніби мене немає поряд!