Тільки разом
- Автор: Шевердіна Анастасія
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Любовно-фантастические романы
Электронная книга - «Тільки разом». Краткое содержание книги:
Друзі разом борються за нове життя в новому тілі, допомагаючи людям у нашому світі. Андрій відроджується до життя, забувши своє минуле, і Кет вирішує присвятити себе турботі про друга. Однак упоратися з відлюдькуватим геніальним вихованцем і своїми почуттями до нього «янголу-охоронцю» виявляється не так і просто. Особливо, коли на горизонті з’являються психіатр, який веде запеклу боротьбу з невидимою подругою Андрія, і наполеглива дівчина, що жадає його любові.
— Я намагався його переконати не робити цього, — прошепотів Андрій. — Він мене не слухає. Спробуй ти!
— Я не хочу!
— Будь ласка, спробуй! Не дай йому все зіпсувати!
— Добре! — подумавши, погодилася Кет. — Але тобі треба вийти. До іншої кімнати.
— Що ти надумала? Навіщо?
— Вийди! — наказала дівчина, і Андрій, зітхнувши, зник.
— Слухай, Іване! — підійшла Кет до хлопця, який намагався обкрутити шию простирадлом. — Приділи мені хвилинку! Піти до дідька ти завжди встигнеш!
Юнак поглянув на Кет і тихо мовив:
— Давай швидше!
— Я — не глюк! — твердо сказала Кет. — Я — та сама дівчина, яку ти знав довгий час, яка віддано любила тебе, і яку ти зрадив. Я живу, але в іншому місці. Ти станеш таким, як я, якщо вб’єш себе. І будеш так само, як я, намагатися рятувати людців, від яких тебе нудить. І навіть якщо не будеш рятувати, ти все одно конатимеш довгих вісімнадцять років у чистилищі разом зі мною. Вбивши себе, ти занапастиш Андрія, який від щирого серця бажає тобі добра, хоче порятувати тебе із ризиком для власного існування. Хочеш — вір мені, хочеш — ні, але такі там закони. І якщо через тебе я втрачу Андрія, єдиного свого друга, я перетворю для тебе кляте чистилище на справжнє пекло! Я стану твоїм прокляттям і жахом до останнього дня! Присягаюся, кожну секунду твого існування я тебе катуватиму всіма можливими способами! І ти не зможеш сховатися від мене, не зможеш себе захистити, ти навіть вчинити самогубство ніколи більше не зможеш!
Іван мовчки вислухав, зверхньо посміхнувся й мовив:
— Мені байдуже.
— Іване, я ненавиджу тебе так само сильно, як колись любила! — скрикнула Кет. — Мені не шкода ані тебе, ані себе, присягаюся! Але Андрій — він не такий, як ми! Він — справжня людина, він дійсно хороший! Прошу тебе, не дай йому загинути! Не вчиняй так зі мною! Не вбивай мене знову і знову! Благаю, зупинися, врятуй його! Врятуй мого друга! Андрій ні в чому не винен, він не має постраждати через наші чвари! Будь ласка, Іване, пощади його! Прошу, прошу!
Іван дивився на дівчину божевільним поглядом і посміхався.
— То твій друг зникне, якщо я помру?
— Так, так!
— А якщо я зупинюся?
— Він врятується! Він народиться знову! Десь далеко звідси, в іншому тілі!
— І ви більше не будете разом?
— Не будемо!
— І тебе це влаштує?
— Влаштує що завгодно, аби тільки він жив!
Іван засміявся.
— Ти справді віриш, що я можу допомогти? Що я щось можу? — раптом серйозно запитав він.
— Так! Будь ласка, Іване, допоможи!
— Поклич його! — суворо сказав юнак, затягуючи на шиї зашморг. — Вам треба попрощатися.
Кет зрозуміла, що все пропало. Кінець надіям, планам, кінець її життю. Усе єство дівчини завмерло від жаху в передчутті останньої, найтяжчої втрати.
— Будь ласка! — прошепотіла дівчина, молитовно складаючи руки. — Не вбивай!
— Поквапся! Треба з цим закінчувати! — Іван нетерпляче смикнув зашморг.
— Андрію! — закричала Кет. — Андрію, швидше!
Як тільки хлопець з’явився в кімнаті, Кет кинулася до нього і стисла в обіймах.
— Пробач мені, Андрію! Вибач за все і спасибі! Я старалася, правда!
— Іване, я вірю, що ти вартий життя! Вірю, що ти вчиниш правильно! — сказав Андрій, сумно поглянувши на самогубцю. — Майбутнє є!
— Я вже вирішив! — сказав Іван.
— Я розумію, — спокійно мовив Андрій. — Пробач, що я не зміг допомогти тобі! Я знову схибив і маю бути покараний. Прощавай, Кет!
Іван вчепився обома руками в простирадло над головою й щосили потяг його донизу. Гак зі шматками штукатурки та люстрою впав йому просто на голову. Кет пронизливо закричала. За мить відчинилися двері, і батько, ридаючи, кинувся до Івана.
— Синку! Синку, як ти? — голосив літній чоловік, витираючи з обличчя Івана кров. — Пробач, заради бога!
— Усе нормально, тату, — тихо сказав юнак, обіймаючи батька. — Тепер усе буде добре!
— Кет! — скрикнув Андрій і зник.
Дівчина заплющила очі, прислухалася. Голос друга ще мить линув невідомо звідки, аж раптом його заглушив настирливий плач немовляти. Кет зосередилася й подумки побачила будівлю лікарні, в якій народився Андрій.
— Дякую, Іване! — радо посміхнулася Кет. — Дуже дякую! Ти зробив добру справу!
— Я не вбивця, — мовив юнак, і батько, знову поглянувши на Івана, заридав. — Дурень, але не вбивця. Пробач мені за все!
— Я тебе пробачаю! — щиро сказала дівчина. — Вірю, що ти вирвешся з цього жаху! Ми повинні вирватися, ми гідні кращого, розумієш? Щасти, Іване!