Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення
- Автор: Схіппер Мінеке
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-18-5
- Жанр: История
Электронная книга - «Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів.
Відомі також інші спроби реабілітації такого аксесуара: як-от японський мішечок для пеніса під назвою Nippon Slip-On. Інші приклади періодично демонстрували представники так званої шкіряної субкультури й моди хеві-метал, співаки, що під час виступів активно акцентували увагу на епатажних гульфиках. Кілька років тому авангардна дизайнерка Ізабель Мастаче повернулася до старої ідеї у своїй «Осінньо-зимовій колекції 2010», утім на це повернення знову чекав провал. Він укотре засвідчив, що після нетривалої, але потужної моди на braguette чоловіки західного світу вже не відчували потреби в такий спосіб підкреслювати власні геніталії67.
У минулі віки аристократи прагнули відмежувати себе від народу, це видно з розкішного одягу на жінках і чоловіках, наприклад, при дворі Людовика XIV. Таке розрізнення водночас спростовувало гасло Французької революції: «Свобода, рівність, братерство».
Приблизно в цей час відбулася одна з найвизначніших подій в історії одягу. Подія, яка, попри незаперечну важливість, не здобула відповідного резонансу. Чоловіки відмовилися від права на все яскравіше, легковажніше, ретельно продумане, розмаїте у формах і орнаментах, залишивши всі ці особливості жінкам. Відтак чоловіки повернулися до колишнього стилю одягу – стриманішого й аскетичнішого68.
Дж. К. Флюгель у своїй книжці про психологію одягу шкодує з приводу такого розвитку подій, тобто відмови чоловіка від блиску та розкоші, яке він назвав «Великим чоловічим зреченням»69. Чоловіки, які раніше змагалися з жінками пістрявістю строїв, поступово позбулися претензій на задоволення чи бажання «виглядати гарними». Це означало – намагатись і бути одягненим правильно, випромінюючи при цьому суспільну значимість.
Відсьогодні більше ніяких торочок, дрібничок і перук, лише одноманітність і простота: стриманий стиль одягу, з-під якого виглядає обмаль тіла. Попри це, упродовж років з’являлося немало зразків одежі для щоденного вжитку, яка давала змогу трохи оголити певні частини тіла. Однак мейнстримом чоловічого одягу в професійній сфері незмінно залишався його одноликий варіант.
«Цей разючий перехід у моді від святкового до непримітного чоловічого одягу ставить зайнятість чоловіка на визначальну позицію: «Робота з усіма відповідними турботами цілком заступила бажання позувати»70. Моделі костюма-двійки і трійки втілені в сучасному варіанті скромного смокінга чи фрака, проте про багатство кольорової гами ділових костюмів не йдеться.
Більшість жінок і далі надає перевагу різноманітному яскравому одягові, клопіткій підготовці, роблять макіяж, надівають коштовності, залишаючи де-не-де тіло оголеним. Жінки мають слабкість до гри споглядання за іншими і виставляння себе напоказ. Чому так сталося?
У тваринному світі все навпаки: самець поводиться демонстративно, щоб завоювати увагу самки. У птахів павич упадає за павою, розпустивши заманливого хвоста, пістряве пір’я, як і всі тварини-ссавці. Леви, наприклад, з метою залицяння використовують гриву, а олені – роги71. У світі людей краса здебільшого асоціюється з жіночою статтю. Церква, керуючись цими безпідставними уявленнями, вимагала, щоб жінка ховала тіло, голову, волосся, навіть обличчя під вуаллю, щоб «запобігти хаосу». Ці приписи аж ніяк не стосувалися лиця, волосся і бороди чоловіків. Чому ж вони не такі захопливі, як у жінок?
Результат тривалого споглядання і перебування в ролі об’єкта з боку сторонніх, на думку деяких дослідників, завдячує еволюції. Жінки намагалися виглядати якомога спокусливіше, щоб знайти кращого партнера для запліднення, ніж інші суперниці. Урешті-решт жіноцтву надали статусу привілейованих або класифікували як прекрасну стать.