Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення
- Автор: Схіппер Мінеке
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-18-5
- Жанр: История
Электронная книга - «Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів.
Поява взуття – лише одна з багатьох кардинальних змін у людській поведінці. Вона припала на час появи інших новинок: знарядь із каменю, прикрашання тіла та коштовностей. Носіння взуття було обумовлено передусім потребою захисту. Взуття та одяг рятували не лише від холоду, а й від колючих чагарників, агресивних звірів, ну й, звісно, від ворога в людській подобі. Папуаси, наприклад, обкладали тіло бамбуковими кільцями, що стримували ворожі стріли. В інших місцях чоловіки віками носили на собі металеві лати.
З деяких досліджень випливає, що в багатьох культурах іще до минулого століття чоловіки особливо дбали про захист пеніса чи головки. Іноді мошонку покривали, а часто – ні51. Ця традиція залишилася ще й досі. Покривання чоловічих геніталій характерне і для народів, що практикували обрізання, і для тих, у кого його не було. Те, що давнє одягання і декорування тіла було зосереджене в ділянці геніталій, підкреслює визначальну важливість репродуктивних органів.
Антропологи рідко приділяли достатньо уваги саме цим важливим органам. Чи не єдиним винятком у дев’ятнадцятому столітті виявився Луї Жаколіо, лікар французької колоніальної армії, що зо десяток разів проїхав світ довкола: від Азії до Океанії, від Африки до Америки. Він запалив пристрасний інтерес до питання про відмінність статевих органів у людей на різних континентах світу і видав на цю тему розлогу книжку. Першу її частину опублікував під псевдонімом, аби уникнути ганьби в умовах диктаторського режиму вікторіанської доби. Луї Жаколіо коротко занотував усе про одяг людей, яких відвідував. Наприклад, так описав костюм полінезійського канакського чоловіка:
Чоловік носить на голові хустку, закидаючи її і зав’язуючи, як тюрбан, часто оздоблену пір’ям чи рослинами. Прикрашає тіло намистом з акулячої шкіри і має прикраси на ногах і руках. У мочці вуха нерідко зяяє велика діра, з якої виступає кругла дерев’яна штучка, величиною з корок. Живіт облягає шкіряний пояс на мотузці та справжній костюм канакських чоловіків – яскраво фарбований manou (ману) здебільшого червоного кольору. Щоб одягти цей костюм, потрібно взяти бавовняну хустку, скласти її вдвоє по діагоналі кантом у напрямку до коліна, тоді схопити за два протилежні кінці й розмістити під яєчками, щільно прикріпивши до лобкового волосся, точнісінько там, де починається пеніс. Можна легко уявити собі те надзвичайне враження, яке викликає костюм у тих, хто бачить його вперше. Однак навіть серйозна європейська пані звикає до нього миттєво. Під час їхнього національного танцю пілу-пілу ману підскакує спереду і ззаду, туди-сюди, як серце дзвона, що має неабиякий комічний ефект. Коли зустрічаються два вожді, то на знак поваги один до одного заведено обмінюватися цим одягом. Потягнути ману за один кінець і розкрутити – серйозна образа для канакського чоловіка, за це можна й палицею по голові дістати. Дуже складно було вмовити одного полінезійця зняти ману і показати свої геніталії. Він ще ніколи в житті не робив цього публічно, але погодився це зробити в якійсь халупі без сторонніх очей52.
Сором’язливість сягнула піку в місцевих чоловіків, які палко протестували супроти одного європейця, який плавав голяка. До такого експерименту вдався сам антрополог і автор вищезгаданої книжки. Одного прекрасного ранку закортіло йому скупатися в річці поблизу, бо «тут мене ніяка поліція не оштрафує». Отож зайшов він у воду в костюмі Адама. Мешканців-канаків шокував вигляд голого чоловіка, що якраз виходив на берег.
Моряки, які так само вирішили поплавати голісінькими поблизу одного канакського селища – місіонери переповіли це Жаколіо, – потрапили в аналогічну ситуацію. В їхньому випадку свідки мали такий глибоко невдоволений вигляд, що навіть вдалися до фізичних дій. Моряки раптом відчули, як чиясь чужа рука під водою торкалася їхніх геніталій: кілька місцевих жителів пірнули під воду, щоб прикрити ці екзотичні пеніси непорочними ковпаками зі скручених листків. Що ж їх так роздратувало? Йшлося насамперед про порушення звичного плину речей чи небажання стикнутися з аномальними габаритами? Що ж такого особливого в тій частині тіла, яку переважна більшість населення земної кулі норовить прикрити одягом? Автор не заглиблюється у суть справи53.