Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення
Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення

Электронная книга - «Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення». Краткое содержание книги:

Хто зна, коли, де та за якої доби нашим предкам спало на думку покривати своє тіло. Вони приоздоблювали себе, щоб виглядати красивішими та могутнішими, аби маскувати недоліки, захищатися від холоду, спеки й поранень або ж приховувати власну срамоту. Ми ще й досі так робимо. Ця трохи провокативна книжка занурюватиме допитливого читача у невичерпну історію людства про його стурбованість власним тілом і певними його частинами у світлі публічного простору — від підв’язаного пеніса до накладних сідниць. Вона торкається примхливих меж нашого видимого тіла за різних епох, традицій, релігійних уподобань на розмаїтих прикладах оголеного і прихованого, стриманого і спокусливого, привабливого та скандального образу в очах сторонніх.
Для широкого кола читачів.
1 ... 13 14 15 16 17 18 19 20 21 ... 100
Перейти на страницу:

Поява взуття – лише одна з багатьох кардинальних змін у людській поведінці. Вона припала на час появи інших новинок: знарядь із каменю, прикрашання тіла та коштовностей. Носіння взуття було обумовлено передусім потребою захисту. Взуття та одяг рятували не лише від холоду, а й від колючих чагарників, агресивних звірів, ну й, звісно, від ворога в людській подобі. Папуаси, наприклад, обкладали тіло бамбуковими кільцями, що стримували ворожі стріли. В інших місцях чоловіки віками носили на собі металеві лати.

Чоловіча вразливість

З деяких досліджень випливає, що в багатьох культурах іще до минулого століття чоловіки особливо дбали про захист пеніса чи голов­ки. Іноді мошонку покривали, а часто – ні51. Ця традиція залишилася ще й досі. Покривання чоловічих геніталій характерне і для народів, що практикували обрізання, і для тих, у кого його не було. Те, що давнє одягання і декорування тіла було зосереджене в ділянці геніталій, підкреслює визначальну важливість репродуктивних органів.

Антропологи рідко приділяли достатньо уваги саме цим важливим органам. Чи не єдиним винятком у дев’ятнадцятому столітті виявився Луї Жаколіо, лікар французької колоніальної армії, що зо десяток разів проїхав світ довкола: від Азії до Океанії, від Африки до Америки. Він запалив пристрасний інтерес до питання про відмінність статевих органів у людей на різних континентах світу і видав на цю тему розлогу книжку. Першу її частину опублікував під псевдонімом, аби уникнути ганьби в умовах диктаторського режиму вікторіанської доби. Луї Жаколіо коротко занотував усе про одяг людей, яких відвідував. Наприклад, так описав костюм полінезійського канакського чоловіка:

Чоловік носить на голові хустку, закидаючи її і зав’язуючи, як тюрбан, часто оздоблену пір’ям чи рослинами. Прикрашає тіло намистом з акулячої шкіри і має прикраси на ногах і руках. У мочці вуха нерідко зяяє велика діра, з якої виступає кругла дерев’яна штучка, величиною з корок. Живіт облягає шкіряний пояс на мотузці та справжній костюм канакських чоловіків – яскраво фарбований manou (ману) здебільшого червоного кольору. Щоб одягти цей костюм, потрібно взяти бавовняну хустку, скласти її вдвоє по діагоналі кантом у напрямку до коліна, тоді схопити за два протилежні кінці й розмістити під яєчками, щільно прикріпивши до лобкового волосся, точнісінько там, де починається пеніс. Можна легко уявити собі те надзвичайне враження, яке викликає костюм у тих, хто бачить його вперше. Однак навіть серйозна європейська пані звикає до нього миттєво. Під час їхнього національного танцю пілу-пілу ману підскакує спереду і ззаду, туди-сюди, як серце дзвона, що має неабиякий комічний ефект. Коли зустрічаються два вожді, то на знак поваги один до одного заведено обмінюватися цим одягом. Потягнути ману за один кінець і розкрутити – серйозна образа для канакського чоловіка, за це можна й палицею по голові дістати. Дуже складно було вмовити одного полінезійця зняти ману і показати свої геніталії. Він ще ніколи в житті не робив цього публічно, але погодився це зробити в якійсь халупі без сторонніх очей52.

Сором’язливість сягнула піку в місцевих чоловіків, які палко протестували супроти одного європейця, який плавав голяка. До такого експерименту вдався сам антрополог і автор вищезгаданої книжки. Одного прекрасного ранку закортіло йому скупатися в річці поблизу, бо «тут мене ніяка поліція не оштрафує». Отож зайшов він у воду в костюмі Адама. Мешканців-канаків шокував вигляд голого чоловіка, що якраз виходив на берег.

Двоє канакських вояків із ману, бл. 1880 р.

Моряки, які так само вирішили поплавати голісінькими поблизу одного канакського селища – місіонери переповіли це Жаколіо, – потрапили в аналогічну ситуацію. В їхньому випадку свідки мали такий глибоко невдоволений вигляд, що навіть вдалися до фізичних дій. Моряки раптом відчули, як чиясь чужа рука під водою торкалася їхніх геніталій: кілька місцевих жителів пірнули під воду, щоб прикрити ці екзотичні пеніси непорочними ковпаками зі скручених листків. Що ж їх так роздратувало? Йшлося насамперед про порушення звичного плину речей чи небажання стикнутися з аномальними габаритами? Що ж такого особливого в тій частині тіла, яку переважна більшість населення земної кулі норовить прикрити одягом? Автор не заглиб­люється у суть справи53.

1 ... 13 14 15 16 17 18 19 20 21 ... 100
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)