Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення
- Автор: Схіппер Мінеке
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-18-5
- Жанр: История
Электронная книга - «Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів.
У різних культурах жінку змушували ховати голову під шапкою, шаллю, ажурною мантильєю чи використовувати різні накидки, залежно від місцевих традицій. «Волосся на голові чарівної жінки достатньо, аби міцно зв’язати великого слона», – запевняла давня японська мудрість, а турки вважали, що жіноче волосся здатне руйнувати родини.
На західних середньовічних картинах жінка вдома з прикритою головою сидить і пряде, уособлюючи бездоганну чистоту (мал. 6 кольор. вкладки). Натомість розпущене непокрите волосся означало, що жінка – повія або вже дуже виснажена. На деяких зображеннях брутальні вороги хапають скромну жертву за прикриті груди або задирають догори спідниці, при цьому волосся вже розпущене81 (мал. 7 кольор. вкладки). Звідки взялося це одержиме ставлення до жіночого волосся?
Відмінність між чоловічим видимим волоссям і жіночим прихованим перетворила середземноморський ландшафт, розмежувавши чоловіка і жінку ієрархічно та візуально82.
За єврейською традицією, покривання голови жінки подеколи пояснюють обов’язковим покаянням через гріхопадіння праматері Єви, яка скуштувала заборонений плід у райському саду і посіяла смерть у світі. Чи то перука, чи хустка на голову або вуаль, покрита голова досі залишається важливим пунктом в єврейських ортодоксальних колах, а ще більше серед численних груп тих, хто сповідує іслам (мал. 10A, 10C кольор. вкладки).
У ще давніших спільнотах жінки відігравали впливову роль, самостійно займалися торгівлею, володіли власністю, це стало відомо з глиняних табличок тисячолітньої давнини, віднайдених на теренах Стародавньої Месопотамії (сучасний Ірак). Прадавні юридичні тексти свідчать, що жінки і чоловіки мали приблизно однакові права. Згодом жінки поступово втратили свій попередній статус. У південних регіонах на цих територіях приблизно від 3 до 2 тисяч років тому покривання згадують як частину весільної церемонії: «Під час весілля батько чи брат нареченої надягав на неї легкий покров, згодом наречений урочисто знімав його у весільній залі». Жінку буквально «покривали», це символічне дійство відбувалося єдиний раз перед заміжжям. Невідомо, чи покривали жінки голову в повсякденному публічному житті. Звичай знімати покров із нареченої знаменував собою вирішальний момент усієї весільної церемонії83.
У щоденному житті йдеться про інший вид покривання. Носіння накидки в публічних місцях, наскільки відомо, було привілеєм у Північній і Північно-Західній Месопотамії. Закон визначав, хто має це право, а хто – ні: у кожному разі, незаміжні жінки цим правом володіли. Навіть наложницям дозволялося вдягати накидку, коли ті супроводжували своїх господинь. Повії та рабині мусили виходити на люди простоволосими: «Якщо хто побачив рабиню чи безпутницю в накидці, то мусив негайно замельдувати її авторитетним людям, які суворо покарають винну». Порушницям перепадало п’ятдесят ударів палицею, а їхні голови поливали смолою. Той, хто приводив переступницю, отримував у винагороду її одяг. Отже, покров символізував певний ранг.
Зміна статусу жінок у Месопотамії та й загалом на Південному Сході, поза сумнівом, пов’язана з посиленням патріархального укладу сім’ї семітських общин, продовжила себе в авраамічній релігії юдаїзму, християнства та ісламу84. У багатьох історіях про створення світу ці три світові релігії виправдовували підкорення жінки чоловікові, посилаючись на спокушання Адама Євою до вживання забороненого плоду.
Терміни «пурда» і «хіджаб» з’явилися внаслідок ісламських вторгнень упродовж одинадцятого-шістнадцятого століть. Пурда (purdah), чи гунгхат (ghoonghat) – існуючий звичай ізолювати жінок за лаштунками й ховати їх від чоловічого ока під накидками – поширився як певна культурна практика, вирок жінкам замкнутись у власних домівках. Професор Шушила Сінг пояснює:
У минулому індуські жінки на кшталт зображених богинь з давніх міфів ходили простоволосими й ніколи не прикривали обличчя жодним покровом. З початком ісламського впливу ритуал «гунгхат» узвичаївся, індуські і мусульманські жінки [були] змушені спілкуватися зі «сторонніми» через своєрідний екран. А всі навколо, за винятком чоловіка та дітей, вважалися сторонніми, навіть інші члени родини85.