Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення
- Автор: Схіппер Мінеке
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-18-5
- Жанр: История
Электронная книга - «Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів.
Археологи виходять із того, що традиція покривання пеніса бере свій початок в Африці, звідти вона помандрувала світом, причому завжди мала локальні варіації. Футляри для пеніса існували ще в Давньому Єгипті, Греції, Етрурії та Давньоримській Італії. Їх можна було знайти на узбережжі Тихого океану, Африки, Північної та Південної Америки, у маорі, що заселяли Нову Зеландію.
За свідченнями західних мандрівників, згаданий елемент одягу вдягали у Венесуелі в п’ятнадцятому столітті. Це був час, коли, випадково чи ні, на теренах Європи набували популярності гульфики. Мода, що помістила пеніс на п’єдестал уваги й захоплення. Детальніше поговоримо про це згодом.
Найпримітивніші футляри для пенісів виготовляли з рослинних волокон, заплетених або витканих у формі маленьких ріжків чи кошичків. Іноді надавали перевагу зразкам із бамбука, кокоса, горіха чи мушель54.
Одним із найвідоміших футлярів для пеніса, відомих своїми вражаючими розмірами, є так звана koteka у мешканців індонезійської провінції Папуа. Традиційно у папуасів чоловічої статі була ціла колекція довгих котек, виготовлених з гарбузів, вирощених у потрібній формі шляхом підвішування на них каміння. Ті, які носять літні чоловіки під час важливих церемоній, досягають особливо вражаючої довжини і прикрашені на кінчику пір’ям райської пташки. Молоді папуаси носили короткі котеки, у них було зручніше працювати.
У Баліємській долині на гірських теренах провінції Папуа мужчини народу дані обв’язували мотузкою стегна, аби підняти пеніс і помістити його у вузьку видовжену котеку, закріплену під мошонкою. Вважалося, що чоловік з цим невеликим аксесуаром на тілі одягнений правильно.
Дослідник суміжних з Папуа Новою Гвінеєю територій стверджує, що голизна не є ганьбою. Гарбузовий бутель, або калабас, на пенісі підкреслював сексуальний статус холостяка. Така собі видима емблема чуттєвої стриманості, здається, ніяк не мотивувала прикривати чоловічу оголеність. Старші одружені чоловіки мали відносно незалежний статус, тому носили котеку значно рідше, ніж юнаки. Наприклад, народи Амазонії – бакаірі, трумай та інші – вважали, що відповідальність за сексуальний самоконтроль лежить на самих хлопцях55.
Упродовж минулого століття спочатку під впливом колоніальної влади і християн-місіонерів, а згодом під правлінням індонезійського уряду папуаси були змушені вдягнутися в «чесноту». Влада Індонезії 1971 року провела «операцію котека»: короткі штани й сукенки скинули в Баліємську долину і розподілили між мешканцями. Наступного дня чоловіки вбрали штани на голову, а жінки напнули плаття, наче ранець, на плечі. Населення сприйняло ініціативу уряду як відверте втручання в самобутність папуасів. Котека, яку місцеві чоловіки використовували тривалий час, була своєрідним мірилом їхньої гордості та ідентичності. Щось на подобу тріумфального носіння накидки як національної особливості в побуті сучасних західних мусульман.
Довгі котеки, призначенням яких було прикривати пеніс, збуджували водночас інтерес до цієї яскраво маркованої частини тіла. Зосібна святково прикрашеної хутром, пір’ям і бахромою під час особливих подій. Таке вбрання визначало престиж свого власника. На теренах Папуа тенденція носити маленький аксесуар за останні п’ятдесят років істотно знизилася. У громадських установах і школах такий вид одягу навіть заборонений, але в туристичних зонах це стало джерелом доходу: місцеві чоловіки охоче фотографувалися з туристами56.
Мушля як своєрідний футляр для пеніса з’явилася раніше з різних закутків, наприклад із островів Адміралтейства або серед асматів Південно-Західної Папуа Нової Гвінеї. З цією метою вигин усередині черепашки усували й за потреби отвір збільшували. Під час ритуальних танців мушля мусила зручно сидіти, оскільки пеніс розгойдувався й здійснював колові оберти. Черепашка покривала лише головку члена особливо великого розміру, і навпаки, невеликі пеніси цілком зникали у глибині мушлі. Неприкрита мошонка не становила жодних проблем57.
Мушля-футляр була відома й на Заході. Свідченням того є полотно Яна Госсарта «Нептун і Амфітрита» (1516 р.), на якому елегантна деталь одягу на інтимному місці морського бога трималася за допомогою стебел плюща. Художні творіння такого штибу рідкісні: митці західного світу та їхні замовники здебільшого задовольнялися фіговим листком або ледь помітною драпіровкою.
У різних суспільствах цей елемент убрання породжував неофіційну ієрархію: могутні чоловіки залишали за собою найяскравіші зразки – розцяцьковані мушлями каурі, золотом або перлинами.