Чи може бджола вжалити бджолу? Серйозні питання від маленьких людей, на які відповідають великі люди
- Автор: Харрис Джемма Элвин
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-0858-2, 978-617-12-1306-7, 978-617-12-1309-8
- Переводчик: Юрий Гриценко
- Жанр: Детское образовательние
Электронная книга - «Чи може бджола вжалити бджолу? Серйозні питання від маленьких людей, на які відповідають великі люди». Краткое содержание книги:
Хто написав першу книжку?
Це було так давно, що ніхто не знає. Це таємниця. Але я можу розповісти про деякі з найперших книжок.
Вони були не з паперу. У давнину в Китаї їх робили з дерев’яних – бамбукових – паличок, які перев’язували ниткою. Потім на цих паличках писали, причому не зліва направо, а зверху вниз.
Першу людину, яка виготовила папір, звали Цай Лунь. Він був китайцем, носив довгий одяг і зав’язував волосся на потилиці у косичку. Цай Лунь зробив папір із ганчірок і старого одягу. Тож якби ти викинув свою футболку, Цай Лунь міг би перетворити її на зошит. Я пожартував про футболку, до речі, – не викидай її, просто поклади до пральної машини.
Старого чоловіка на ім’я Конфуцій китайці визнавали дуже мудрим і прагнули записати все, що він казав, щоб пам’ятати. Усі вислови Конфуція були вирізані на п’ятдесяти величезних каменях, кожен із яких був розміром з людину. Це найважча у світі книжка. Знадобилося вісім років, щоб написати її, і двісті чоловіків, щоб підняти.
Найперша бібліотека з’явилася в Єгипті. Книжки, які в ній зберігалися, не мали сторінок, вони були написані на згорнутому папері, так званих сувоях. Уяви собі цілу бібліотеку книжок, схожих на гігантські рулони туалетного паперу! Якось у бібліотеці почалася пожежа, і всі книжки згоріли. Який жах! Будь ласка, не допусти, щоб подібне сталося з твоїми улюбленими книжками.
Як дерева виробляють повітря, яким ми дихаємо?
Усім деревам, рослинам і тваринам, які розділяють цей дивовижний світ з нами, потрібні три невидимі гази, щоб рости й бути здоровими. Ці магічні гази називаються двоокис вуглецю, водяна пара і кисень. Вони – основні будівельні блоки всіх істот, без них не було б життя на Землі.
Щоразу, вдихаючи, ти заповнюєш легені свіжим повітрям, яке містить кисень. Твоєму тілу потрібна велика кількість кисню, щоб правильно функціонувати, тож кисень швидко витрачається і замінюється на вуглекислий газ. Коли ти видихаєш, вуглекислий газ виходить назовні.
Усі рослини, в тому числі дерева, збирають із повітря вуглекислий газ і водяну пару. Вони використовують енергію сонячного світла, щоб перетворити ці гази на цукор та інші основні продукти живлення, які допомагають рости. Роблячи це, рослини виділяють у повітря кисень.
Цей процес називається фотосинтезом і є єдиним джерелом цукру й кисню для всіх істот.
Люди й рослини, звісно, дихають по-різному. У нас є ніс і рот, крізь які ми вдихаємо кисень. Вони пов’язані з легенями, які закачають і викачують цілющі гази. У рослин немає легень, але вони мають багато дихальних пор, розкиданих по листю і стеблах, які пропускають гази. Вони поєднуються прихованою своєрідною системою дуже тонких трубок, які переносять воду з глибокого коріння рослин у сирому ґрунті аж до листків на верхівці рослини.
Усі рослини роблять усе можливе, щоб трубки завжди були заповнені водою. Але коли листя дуже нагрівається або ґрунт дуже висушується, вони закривають дихальні отвори, щоб зберегти воду. Коли дихальні отвори відкриті – вода випаровується. Тим часом двоокис вуглецю надходить у рослину.
Працюючи в садку, я співаю, тому що знаю: всі рослини дякують за вуглекислий газ, який я видихаю! Звичайно, я не можу їх чути. Але я знаю, що двоокис вуглецю допомагає їм виростити більше квітів, фруктів, крупи й овочів.
Те, як від невидимих газів і сонячних променів виникає життя, скидається на казку. Але це і справді відбувається в усьому світі. Я дуже тішуся з цього, адже в іншому разі не зміг би відповісти на твоє чудове запитання – мене б просто не існувало.
Чому деякі люди злі?
Знаєш, як це, коли мама й тато роздратовані, але це не твоя провина? Ти дуже, дуже злишся і також трохи сумуєш, чи не так?
Ну, можливо, після цього ти робиш щось, що дратує когось іншого. Можливо, брата або сестру, і ти знаєш, як їх заводить, коли ти заховаєш улюблену іграшку або нагадуєш, що вони зовсім не розуміють математику. Або, можливо, ти знаєш, як змусити злитися когось у школі – наприклад, сказати, що на обід буде риба, коли знаєш, що він її ненавидить, або обізвати його.
Ось чому люди злі – тому що хтось їх розгнівав або засмутив. Вони хочуть позбутися цього почуття, тож намагаються розсердити або засмутити тебе. Це все одно, що використовувати інших людей як сміттєвий кошик. Їм погано, тому вони намагаються викинути це почуття в тебе. Трохи згодом вони відчувають полегшення. Вони думають: «Дякувати Богові, я позбувся цього сміття».