Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
Обрані нами посли обов’язані всі вступити до спільного Українського клубу парламентарного, бо той, хто не вступить до клубу, розхитує національну солідарність, ослаблює силу клубу, бо і правительство, і партії числяться тільки з чимсь значним. Український народ не може обрати на послів тих, хто не схоче вступити до спільного національного клубу.
При виборах до четвертої Думи Державної українці повинні облишити свої сварки, і всі, як партійні, так і позапартійні, повинні віддати свої голоси на спільних кандидатів, ухвалених місцевим українським громадянством. Подавання голосів не за українців треба уважати зрадою, а подавання голосів за неухвалених українців — злочином, бо річ іде про переведення українського кандидата проти кандидатів чужих націй, і кожен голос може мати вагу для успіху національної справи.
Українці можуть в кожній окремій виборчій місцевості вступити в технічні блоки з ліберальними партіями чи групами інших націй, але при обов’ яз-ковій, конечній умові, щоб до списку кандидатів були вписані й українські кандидати в такій скількості, яка відповідає місцевим комбінаціям. Українці не можуть ніяким чином віддавати свої голоси на такий список, де нема ні одного українця. Там, де по закону з певної округи може бути обраний тільки один кандидат, українці повинні обов’ язково виставити такого кандидата-українця.
В тій виборчій окрузі на Вкраїні, де тільки один українець, він повинен подати голос за себе як кандидата українського.
Вибори до четвертої Думи повинні відбутись на Вкраїні не під прапором ліберальної російщини, як досі було, а під прапором поступового українства. Українці повинні пізнати свої сили й вивести себе з байдужості та оспа-лості.
Сніп. — 1912. — 27 травня (7 червня).
Про українські виборчі платформи
У «Раді» № 129 видрукувана досить «зачіпна» статейка, підписана Виборцем.
На мою думку, трошки дивні претензії пана Виборця на адресу платформи, видрукуваної в «Снопі». Хоч ті претензії й підбиті загальниками на тему про солодкість громадської єдності, про шкідливість роздроблення сил і т.д., але сіють вони суперечки й можуть викликати розбрат.
Коли, справді, домагання обох платформ, як признає д. Виборець, в українській справі майже однакові, то й дяка Господові, то й нема чого хвилюватись і вживати на адресу платформи, видрукуваної в «Снопі», таких висловів, як «мішанина..., без всякої провідної думки» або з виглядом Колумба повчати (досить сумнівно) про різниці між платформою і програмою. Будьмо спокійніші!
Д. Виборець каже, що він віддає цілковиту перевагу політичному розумінню поступовців тієї платформи, що видрукувана в «Ръчи», і т. д. Гаразд! Ніхто не перечить смакові Виборця, бо приказка каже: «Кому попадя, кому попова дочка, а кому наймичка!» От я, напр., віддаю цілковиту перевагу політичному розумінню поступовців тієї платформи, що видрукувана в «Снопі»...
Дяка Богові, є з чого вибирати!
Коли я й узявся за перо, то це, власне, через несправедливе твердження, начебто видрукувана в «Снопі» платформа з українського погляду далеко нижча своєю вартістю од платформи, видрукуваної в «Раді».
Щоб таке говорити не на вітер, треба б було попереду д. Виборцеві з’ясувати нам, який зміст вкладає він у слова «український погляд»?.. Адже й той українець, що виправляв Шевченкову «Марію», теж керувався «українським поглядом», а проте цей погляд його не був прийнятий.
Отже, мені здається, що поки д. Виборець вкладає в свої слова якийсь не відомий нам зміст, поти говорити, яка платформа з українського погляду є краща чи гірша, — буде беззмістовною балаканиною. Коли ж д. Виборець гаразд вияснить значення слів «український погляд», тоді, я певен, він змінить свій погляд і своє твердження...
Але на два закиди д. Виборця треба вже сьогодні відповісти. Він запевняє, що питання про самоуправу не вміщено в любу йому платформу не через те, що автори платформи сього домагання не поділяють, а через те, що вони мають «ясне розуміння, що програма і платформа — дві різні речі».
Це дуже приємна звістка, хоч і подана в трохи чудній формі... Цікаво тільки, чи автори платформи з «Ръчи» уповноважили д. Виборця робити такі признання й заяви? А проте се цілком однаково, через що платформа з «Ръчи» про се мовчить. Важно, що вона мовчить, а платформа з «Снопа» се говорить. Коли всякі російські поступові й непоступові партії мовчать про задоволення українських домаганнів, то вони теж мають усякі серйозні мотиви. Іноді навіть росіяни устами окремих партійних робітників теж пояснюють таку мовчанку відомим слівцем: «не на часі», себто зовсім так, як і Виборець.