Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
Може, душа авторів платформи переповнена чудовими думками, але поки ті думки не висловлені, чи не зайве про се говорити хоч би й д. Виборцеві? Особливо, коли ані він, ані автори платформи, як він запевняє, сього домагання в дійсності не відкидають. Д-ві Виборцеві не подобається, що в платформу заведено домагання про автокефалію Церкви нашої.
Я особисто, навпаки, добачаю в тім, уживаючи вислову д. Виборця, «ясне розуміння» ваги Церкви при обставинах «сучасної хвилі», знов кажучи словами Виборця.
Пан Виборець певно знає, яку ролю відіграла, відіграє й відіграватиме національна Церква в Галичині. Пан Виборець, певно, розуміє, яку демора-лізаторську ролю, взагалі кажучи, відіграє чужа Церква. Отже, пан Виборець, певне, зрозуміє, через що ся справа є «на часі». Та й до того справа з автокефалією зовсім не є питання релігійне, як, здається, закидає д. Виборець, але політичне. Отже, в зв’язку з попереднім домаганням се зовсім не є чимсь висмикнутим з Переяславської умови, як чемненько жартує пан Виборець, але є випливом суцільного світогляду.
Д-ві Виборцеві дуже до вподоби, що надрукована в «Раді» платформа висловлена «в загальній формі». Не огуджую тую платформу, але власне в тім добачаю її хибу. «Загальники» вже всім давно набридли, а в платформі їм найменше повинно давати місця.
В кінці мушу виправити один закид д. Виборця хронологічного характеру. Платформа, передрукована в «Снопі», була видрукувана окремою листівкою ще торік і вже восени 1911 року ширилася між українським громадянством. Отже, закид, начебто платформа, видрукувана в «Снопі», є, власне, «погіршене» видання друкованої в «Ръчи», може бути вжитий з більшим правом навпаки, коли так сердито дивитись на речі, як се робить д. Виборець.
Пан Виборець питає: «Чи не захована різниця, і різниця значна, десь в іншому місці, а не в окремих українських пунктах виборчої платформи?».
Певне, що різниця є, може, й значна, але та різниця, як справедливо каже д. Виборець, не доторкається українських пунктів, отже, чи слід тепер змагатися про ті інші пункти, які сю різницю роблять?
Чи це вимагає національний такт і інтерес сі інші пункти обміркувати (в лагіднім тоні!) вже по виборах, а нині скупчити свої національні сили до акції на спільних українських пунктах?
Нині треба шукати те, що всіх нас, українців, єднає, а не копирсати те, що нас роз’єднує. І з цього погляду виступ д. Виборця ледве чи хтось визнає вдатним, бо він, власне, викликає на суперечки «сектярів», про шкоду чого так гаряче пише сам же д. Виборець.
Добродію Виборець! Спинімо суперечки до кінця виборів. А тоді ваш виклик буде прийнятий.
ІІ
Перша замітка була вже віддана до друку, коли оце з’явилася друга частина статті д. Виборця (у «Раді» № 133). Шкода, що вона так довго не була видрукувана...
Коли перша частина робила трохи дивне враження на мене, то ся друга, навпаки, мене розвеселила. З першої частини я ніяк не міг пізнати «фізіономії» Виборця, а тепер бачу, що се ж наш давній знайомий пан «общероссь». Правда, він значно змінився, не тільки вже говорить, але й пише по-українськи, але головна його прикмета лишилася. Правда, він тепер обачніший і не говорить уже про «загально-русскіе» інтереси й завдання, але підмінює це терміном «загальнодержавних справ».
Але се тільки слова наче нові, зміст же той самий.
Правда, старий знайомий ужив ще одного терміна — «державна самосвідомість нашого народу». Але я охоче видам нагороду тому, хто витолкує мені, про яку «державну самосвідомість» — російську чи українську — говорить старий знайомий і взагалі, що він хотів сим сказати?
Як і колись, старий знайомий обвинувачує за «вузькість», як і колись, гнівається на те, що «група» не хоче «передовірити оборону вкраїнських домагань у Думі кандидатам поступовців з інших націй». Яке се все старе й нудне! І який живучий отой тип «общеросса»!
Що можемо ми йому відповісти, крім того, що вже відповіли раз назавжди всім «общероссамь».
Колись вони вимагали спільної мови й «спільної культури», коли ж побачили, що в сім напрямі справа їх програна, то вчепились за політичний «обще-руссизм». Бажаю колишнього успіху!!!
Власне, на цім би й кінець, коли б у статті д. Виборця не було поганих обвинувачень на адресу платформи, передрукованої в «Снопі».