Чоловіки, що ненавидять жінок
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millennium #1
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5354-1
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Маньяки
Электронная книга - «Чоловіки, що ненавидять жінок». Краткое содержание книги:
Сорок років загадка зникнення юної родички не дає спокою промисловому магнату, й він здійснює останню у своєму житті спробу — доручає розшук зниклої журналісту Мікаелю Блумквісту. Той береться за безнадійну справу скоріше для того, щоб відволіктися від власних неприємностей, але невдовзі розуміє: за фасадом ідилічно мирного містечка криється справжнє пекло — протягом десятиліть хтось катує та вбиває жінок. До Блумквіста приєднується Лісбет Саландер — геніальна (чи божевільна?) дівчина-хакер, чиє минуле також сповнене гірких таємниць.
Тримаймо контакт. На все добре. Мікаель.
Лісбет не виявляла до Мікаелевої роботи великого зацікавлення. Коли якось він раптом сказав щось, чого вона спочатку не зрозуміла, Лісбет одірвалася од книги.
— Пробач. Я думав уголос. Я сказав, що це грубо.
— Що грубо?
— Веннерстрьом сплутався з двадцятидволітньою офіціанткою, і вона від нього завагітніла. Ти не читала його листування з адвокатом?
— Мікаелю, любий, у тебе на цьому жорсткому диску є кореспонденція, електронна пошта, договори, документи з поїздок і бог знає ще що за десять років. Я не так дуже зачарована Веннерстрьомом, щоб ковтати шість гігабайтів різної нісенітниці. Я прочитала дещо, в основному задля задоволення власної цікавості, і переконалася, що він бандит.
— Гаразд. Він зробив їй дитину в дев’яносто сьомому році. Коли вона почала вимагати компенсації, його адвокат відрядив когось умовляти її зробити аборт. Гадаю, він мав намір запропонувати їй певну суму грошей, але вона не захотіла її взяти. Тоді найманець удався до сильніших аргументів і тримав її під водою у ванні, доки вона не погодилася дати Веннерстрьому спокій. І це ідіот адвокат повідомляє в листі — хай і зашифрованому, та все ж таки… Я не надто високої думки про розумові здібності цієї компанії.
— А що сталося з дівчиною?
— Вона зробила аборт. Веннерстрьом залишився задоволений.
Лісбет Саландер замовкла на десять хвилин. Її очі раптом потемніли.
— Ще один чоловік, який ненавидить жінок, — нарешті пробурмотіла вона.
Мікаель її не почув.
Вона позичила в нього диски і присвятила найближчі дні докладному читанню електронної пошти Веннерстрьома та інших документів. Поки Мікаель продовжував роботу, Лісбет лежала на горищі з комп’ютером на колінах, роздумуючи над дивовижною імперією Веннерстрьома.
Їй не йшла з думки дивна річ. Найбільше її дивувало, як вона не додумалася до цього раніше.
Наприкінці жовтня Мікаель роздрукував останню сторінку і вимкнув комп'ютер аж об одинадцятій годині ранку. Не кажучи ні слова, він підійнявся на антресоль і подав Лісбет чималий стіс паперів, після чого відразу заснув.
Лісбет розбудила його увечері й висловила свої міркування з приводу тексту.
На початку третьої ночі Мікаель вніс до свого твору останні поправки.
Наступного дня він зачинив віконниці і замкнув будинок. Відпустка Лісбет закінчилася, і вони разом поїхали до Стокгольма.
До того, як прибути в місто, Мікаелю треба було обговорити з Лісбет одне делікатне питання. Він порушив цю тему, коли вони пили каву з паперових стаканчиків на борту теплоходика, що перевозив їх із шхер.
— Нам потрібно домовитися про те, що я розповідатиму Еріці. Вона відмовиться публікувати статтю, якщо я не зможу пояснити, звідки взяв матеріал.
Еріка Берґер. Головний редактор і Мікаелева коханка з багатолітнім стажем. Лісбет ніколи з нею не зустрічалася і не була впевнена в тому, що хоче цього. Еріка заважала її існуванню, хоча вона поки що не знала, яким чином.
— Що вона про мене знає?
— Нічого. — Він зітхнув. — Я ж з літа уникав Еріки. У мене забракло сил розповісти їй про події в Хедестаді, бо мені було страшенно соромно. Вона дуже нервує через те, що я її майже ні про що не інформував. Їй, зрозуміло, відомо, що я сидів у Сандхамні і писав цей текст, але про його зміст вона нічого не знає.
— Гм.
— За кілька годин вона отримає рукопис. І влаштує допит за найвищим розрядом. Питання в тому, що я маю їй відповідати?
— А що ти хочеш сказати?
— Я хочу розповісти правду.
Між бровами Лісбет пролягла зморшка.
— Лісбет, ми з Ерікою майже постійно сваримося. Це у нас така своєрідна манера спілкування. Але ми цілковито довіряємо одне одному. Вона абсолютно надійна. Ти — джерело, і вона швидше помре, ніж видасть тебе.
— Скільком ще людям тобі треба буде розповідати?
— Більше нікому. Це піде в могилу разом зі мною та Ерікою. Але якщо ти відмовишся, я не розкрию їй твою таємницю. Проте я не збираюся брехати Еріці й вигадувати якесь неіснуюче джерело.
Лісбет обмірковувала сказане, доки вони не причалили біля «Ґранд-Отелю».
«Аналіз наслідків».
Нарешті вона неохоче дозволила Мікаелю відрекомендувати її Еріці. Він увімкнув мобільний телефон і набрав номер.
Мікаелів дзвінок заскочив Еріку Берґер за обідом з Малін Ерікссон, яку вона подумувала взяти на посаду відповідального секретаря редакції. Малін було двадцять дев'ять, і вона протягом п’яти років перебивалася на різній тимчасовій роботі. Постійної посади в неї ніколи не було, і вона вже майже втратила надію таку отримати. Оголошення про вакансію ще не давалося; Малін Ерікссон Еріці рекомендував старий приятель з одного тижневика. Еріка зателефонувала їй того дня, коли у Малін закінчувалась остання тимчасова робота, і запитала, чи цікавить її співпраця в «Міленіумі».