Чоловіки, що ненавидять жінок
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millennium #1
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5354-1
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Маньяки
Электронная книга - «Чоловіки, що ненавидять жінок». Краткое содержание книги:
Сорок років загадка зникнення юної родички не дає спокою промисловому магнату, й він здійснює останню у своєму житті спробу — доручає розшук зниклої журналісту Мікаелю Блумквісту. Той береться за безнадійну справу скоріше для того, щоб відволіктися від власних неприємностей, але невдовзі розуміє: за фасадом ідилічно мирного містечка криється справжнє пекло — протягом десятиліть хтось катує та вбиває жінок. До Блумквіста приєднується Лісбет Саландер — геніальна (чи божевільна?) дівчина-хакер, чиє минуле також сповнене гірких таємниць.
— І прослідкуй за тим, щоб Еріка не торкалася електронної пошти, доки не встановить шифрувальну програму Пі-джі-пі і не навчиться нею користуватись. Є підстави вважати, що через Дальмана Веннерстрьом, очевидно, має можливість читати все, що ми один одному пишемо. Я хочу, щоб ти і решта співробітників установили собі Пі-джі-пі. Це має бути зроблено непомітно: я дам тобі координати консультанта, ти зв’яжешся з ним, він прийде перевірити Мережу і комп’ютери всіх співробітників редакції і тим часом непомітно встановить програму.
— Я зроблю все, що зможу. Але, Мікаелю, що ти маєш на думці?
— Я збираюся прибити Веннерстрьома цвяхами до дверей хліва.
— Як?
— Вибач, поки що це секрет. Можу тільки сказати, що маю матеріал, на тлі якого наше попереднє викриття здаватиметься розважальною історією для сімейного читання.
Крістер Мальм вочевидь занепокоївся.
— Я завжди довіряв тобі, Мікаелю. Чи означає все це, що ти не довіряєш мені?
Мікаель засміявся.
— Ні. Але наразі я займаюся злісною кримінальною діяльністю, за яку можу заробити два роки в’язниці. Методи дослідження, так би мовити, трохи сумнівні. Я вдаюся майже до таких самих класних методів, як Веннерстрьом. І не хочу, щоб ти, або Еріка, або хто-небудь інший з «Міленіуму» був у цьому якимось чином замішаний.
— Ти вмієш змусити мене хвилюватися.
— Не хвилюйся. І можеш передати Еріці, що матеріал буде великим. Дуже великим.
— Еріка захоче знати, що в тебе в голові.
Мікаель на мить замислився. Потім усміхнувся:
— Передай їй — навесні, підписавши за моєю спиною контракт із Хенріком Ванґером, вона чітко дала мені зрозуміти, що тепер я тільки простий незалежний журналіст, що не входить до правління і не має жодного впливу на політику «Міленіуму». Це має означати, що я теж більше не зобов’язаний її інформувати. Але я обіцяю: якщо вона не дозволятиме собі зайвого, то матиме право першою опублікувати матеріал.
Крістер Мальм раптом засміявся.
— Вона розлютиться, — весело зауважив він.
Мікаель розумів, що був не цілком відвертий з Крістером Мальмом. Еріки він уникав свідомо. Найприроднішим було б негайно зв’язатися з нею і відкрити її свої задуми. Але йому не хотілося з нею розмовляти. Він з десяток разів брався за мобільний телефон і набирав її номер, але в останню мить передумував.
У чому полягала проблема, Мікаель знав. Він не зміг би зараз дивитися їй в очі.
Там, у Хедестаді, погодившись приховувати відоме йому, він учинив прогріх, непростимий для журналіста. Він просто не уявляв собі, як їй це пояснити, не збрехавши, а якщо існувало щось таке, чого він не збирався робити ні за яких умов, то це брехати Еріці Берґер.
А головне те, що дві ці проблеми одночасно — Еріка і Веннерстрьом — були йому не до снаги. Тому він відклав зустріч, вимкнув мобільний телефон і відмовився від розмови з Ерікою, хоча й розумів, що це тільки зволікання часу.
Відразу після зборів у редакції Мікаель переїхав до свого будиночка в Сандхамні, де не бував понад рік. З багажу він прихопив із собою дві коробки з роздруківками матеріалу й ті CD-диски, які підготувала для нього Лісбет Саландер. Він запасся харчами, зачинився, відкрив свій ноутбук і почав писати. Щодня він ненадовго виходив прогулятися, купував газети і найнеобхідніше. Гостьова гавань як і раніше кишіла яхтами, і молодь, що позичила «батьків човен», як завжди, нестримно пиячила в барі «Нирець». Мікаель майже не помічав нікого навколо. Він сидів за комп’ютером практично з тієї миті, як розплющував очі, і до того часу, поки увечері не падав з ніг від утоми.
Зашифрована електронна пошта від головного редактора erika.berger@millenium.se відповідальному редактору, який перебуває в тривалій відпустці, mikaelblomkvist @millenium.se.
Мікаелю. Мені необхідно знати, що відбувається, — Боже, я повертаюся з відпустки і застаю цілковитий хаос. Новина про Янне Дальмана і придумана тобою подвійна гра. Мартін Ванґер мертвий. Харієт Ванґер жива. Що відбувається в Хедебю? Де ти? Чи є в тебе матеріал? Чому ти не відповідаєш на дзвінки? Е.
P. S. Я зрозуміла натяк, який мені не без утіхи передав Крістер. Ти мені за це ще відповіси. Невже ти на мене серйозно розсердився?
Від кого: mikael.blomkvist@millenium.se
Кому: erika.berger@millenium.se
Привіт, Ріккі. Ні, заради Бога, не думай, я не гніваюся. Пробач, що я не встиг познайомити тебе із суттю справи, але останніми місяцями моє життя нагадувало американські гірки. Розповім, як зустрінемось, але не по електронній пошті. На цей час я в Сандхамні. Матеріал є, та не про Харієт Ванґер. Найближчим часом я сидітиму тут як приклеєний. Потім усе закінчиться. Покладися на мене. Цілую. М.