Чоловіки, що ненавидять жінок

Лісбет оглянула його будинок і майже відразу сказала собі, що їй тут подобається. Будинок стояв прямо на підмостках, за два метри від води. Розміром він був усього шість на п’ять метрів, але виявився таким високим, що нагорі поміщалася спальня-антресоль, куди вели кручені сходи. Лісбет могла стояти на антресолі на повний зріст, а Мікаель змушений був злегка пригинатися. Вона проінспектувала ліжко і переконалася, що місця в ньому вистачить для них обох.

Коло дверей було велике вікно, що виходило на воду. Під ним стояв кухонний стіл Мікаеля, що слугував йому також і за письмовий. На стіні поруч зі столом висіла полиця із CD-програвачем і великим зібранням Елвіса Преслі впереміш із хард-роком — музика, яку Лісбет не надто полюбляла.

У кутку стояла грубка зі стеатиту, засклена спереду. Решту меблювання складала тільки прикручена до стіни шафа для одягу та постільної білизни і раковина для миття посуду: її відокремлювала шторка для ванни. Біля раковини було маленьке віконце. Під крученими сходами Мікаель відгородив закуток для біотуалету. В цілому будинок нагадував велику каюту, де за меблі правлять переважно рундуки.

У своєму звіті про особисті обставини Мікаеля Блумквіста Лісбет стверджувала, що він відремонтував будинок і змайстрував меблі самостійно — цей висновок вона зробила, прочитавши електронного листа до Мікаеля одного приятеля, який колись відвідав Сандхамн і потім захоплювався його здібностями. Будинок мав охайний, невибагливий, майже по-спартанськи простий вигляд, і вона зрозуміла, чому Мікаель так любить свій будиночок біля води.

Через дві години Лісбет вдалося-таки змусити Мікаеля відірватися від роботи, тож він неохоче вимкнув комп’ютер, поголився і повів її на екскурсію. Надворі було сиро і вітряно, тому вони хутко попрямували до місцевого готелю. Мікаель розповів про те, що вже написав, а Лісбет дала йому диск із новинами з Веннерстрьомового комп’ютера.

Коли вони повернулися додому, вона затягла його на антресоль, примудрилася роздягнути… словом, ще більше відірвала від роботи.

Прокинувшись пізно вночі, Лісбет відчула, що лежить у ліжку сама. Подивившись з антресолі вниз, вона побачила Мікаеля, який сидів, схилившись над комп’ютером. Вона довго лежала, підперши рукою голову, і спостерігала за ним. Він здавався щасливим, і вона сама раптом усвідомила, що на диво задоволена життям.