Чоловіки, що ненавидять жінок
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millennium #1
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5354-1
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Маньяки
Электронная книга - «Чоловіки, що ненавидять жінок». Краткое содержание книги:
Сорок років загадка зникнення юної родички не дає спокою промисловому магнату, й він здійснює останню у своєму житті спробу — доручає розшук зниклої журналісту Мікаелю Блумквісту. Той береться за безнадійну справу скоріше для того, щоб відволіктися від власних неприємностей, але невдовзі розуміє: за фасадом ідилічно мирного містечка криється справжнє пекло — протягом десятиліть хтось катує та вбиває жінок. До Блумквіста приєднується Лісбет Саландер — геніальна (чи божевільна?) дівчина-хакер, чиє минуле також сповнене гірких таємниць.
Особливо вирізнявся рахунок на Кайманових островах; він контролювався особисто Веннерстрьомом, але стояв осібно від решти бізнесу. Якась десята проміле від кожної Веннерстрьомової операції постійно осідала на Кайманових островах через офшорні компанії.
Саландер працювала як під гіпнозом. Рахунок — клац — електронна пошта — клац — балансові звіти — клац. Вона виділила останні перекази. Прослідкувала маленьку трансакцію з Японії до Сінгапуру і далі через Люксембург на Кайманові острови. Зрозуміла принцип дії й перетворилася на частину імпульсів кіберпростору. Маленькі зміни. Ось остання пошта. Один жалюгідний мейл, що особливо нікого не цікавив, було відправлено о десятій годині вечора. Шифрувальна програма PGP смішна для того, хто вже сидить у його комп’ютері і може вільно читати повідомлення:
Берґер припинила боротися за рекламу. Вона здалася чи зайнята чимось іншим? Твоє джерело запевняло, що вони висять на волоску, але, схоже, вони днями взяли на роботу нову людину. Дізнайся, що відбувається. Блумквіст в останні тижні сидить у Сандхамні і пише як ненормальний, але ніхто не знає про що. Останніми днями він заходив до редакції. Організуй мені попередній примірник наступного числа. ХЕВ.
Нічого страшного. Нехай трохи подумає. Тобі, старий, уже кінець.
О пів на шосту ранку Лісбет вийшла з Мережі, вимкнула комп’ютер і знайшла нову пачку сигарет. За ніч вона випила чотири, ні, п’ять пляшок кока-коли, а зараз принесла шосту і опустилася на диван. Вона була в самих трусах і запраній камуфляжній футболці, що рекламує магазин «Солдат удачі», з текстом: «Kill them all and let God sort them out».[65] Відчувши, що замерзає, Лісбет потяглася по ковдру і закуталася в неї.
Вона відчувала себе під кайфом, ніби наковталася якоїсь погані вочевидь нелегального походження. Безтямним поглядом утупившись у вуличний ліхтар за вікном, вона сиділа нерухомо, а її мозок тим часом працював на повну потужність. Мама — клац — сестра — клац — Міммі — клац — Хольгер Пальмґрен. «Персти диявола». Арманський. Робота. Харієт Ванґер. Клац. Мартін Ванґер. Клац. Ключка для гольфа. Клац. Адвокат Нільс Б’юрман. Клац. Жодну з цих клятих деталей їй не вдавалося забути, хоч як вона намагалася.
Лісбет замислилася над тим, чи зможе Б’юрман ще хоч раз роздягтися перед жінкою і як він у такому разі пояснить їй татуювання у себе на животі. І чи вдасться йому уникнути роздягання під час наступного візиту до лікаря.
Мікаель Блумквіст. Клац.
Його вона вважала гарною людиною, що іноді, можливо, занадто входить у роль практичної свинюки. І на жаль, він був надзвичайно наївним у деяких елементарних питаннях моралі. Він був натурою поблажливою і всепрощаючою, що намагалась шукати пояснення і виправдання людським вчинкам, йому не дано зрозуміти, що хижаки всього світу розуміють тільки одну мову. Думаючи про нього, Лісбет відчувала в душі якусь незручність, ніби була зобов’язана захищати його.
Вона не пам’ятала, коли заснула, але прокинулася назавтра о дев’ятій з болем у шиї, бо весь час незручно спиралася головою на стіну за диваном. Тоді Лісбет перебралася до спальні і знову заснула.
Це був, безумовно, головний репортаж їхнього життя. Еріка Берґер уперше за півроку була щаслива, як може бути щасливим тільки редактор, готуючи гарячу публікацію. Вони з Мікаелем востаннє шліфували текст, коли йому на мобільний подзвонила Лісбет Саландер.
— Я забула сказати: Веннерстрьом почав турбуватися з приводу того, що ти останнім часом пишеш, і замовив попередній примірник наступного числа.
— Звідки ти знаєш… ет, забудь. Є що-небудь про те, які він має наміри?
— Нічого немає, але є одне цілком логічне припущення.
Мікаель замислився на кілька секунд.
— Друкарня! — вигукнув він.
Еріка здивовано підвела брови.
— Якщо редакція тримає язик за зубами, то залишається не так уже багато можливостей. Або хто-небудь з його найманців збирається прийти до вас уночі.
Мікаель звернувся до Еріки:
— Зарезервуй для цього числа нову друкарню. Негайно. І зателефонуй Драґанові Арманському — я хочу, щоб найближчий тиждень у нас тут сиділа нічна охорона.
І знову заговорив з Лісбет:
— Дякую, Саллі.
— Скільки це коштує?
— Що ти маєш на увазі?
— Скільки коштує моя інформація?
— А що ти хочеш?
— Це ми з тобою обговоримо за кавою. І негайно.
65
Убивайте всіх, Господь упізнає своїх (англ.).