Чоловіки, що ненавидять жінок

Я сказала все як є:що не відчуваю твердого ґрунту під ногами, що ти заборонив мені приїздити до Сандхамна і що я не знаю, над чим ти працюєш, але що ти збираєшся добити Веннерстрьома. (Я вирішила, що можу це розповісти. Вона все-таки член правління.) Вона скинула одною бровою, посміхнулася і запитала, чи сумніваюся я в тому, що в тебе це вийде. Що мені було відповідати? Я сказала, що почувалася б значно спокійніше, якби краще розуміла, що відбувається. Ет, звичайно, я на тебе покладаюся. Але ти зводиш мене з глузду.

Я спитала, чи знає вона, чим ти займаєшся. Вона відповіла, що ні, але сказала, що ти справив на неї враження дивовижно рішучої людини з інноваційним мисленням. (Це її слова.)

Я сказала також, що розумію, що в Хедестаді сталося щось драматичне, і знемагаю від цікавості з приводу історії Харієт Ванґер. Коротше кажучи, я почувалася ідіоткою. Вона відповіла питанням на питання, поцікавившись, невже ти справді мені нічого не розповів. Як вона каже, їй зрозуміло, що в нас із тобою особливі стосунки і що ти напевно розповіси мені, коли в тебе з'явиться трохи вільного часу. Потім вона спитала, чи може вона на мене покластися. Що мені було відповідати? Вона сидить у правлінні «Міленіуму», а ти кинув мене вести переговори зовсім беззбройною.

Потім вона сказала щось дивне — попросила мене бути вибачливою і до неї, і до тебе. Стверджувала, що в боргу перед тобою і дуже хотіла б, щоб ми з нею теж стали друзями. Потім вона пообіцяла розповісти свою історію, якщо ти не зможеш. Вона пішла півгодини тому і залишила мене ні в сих ні в тих. Здається, вона мені сподобалася, але поки не знаю, чи можу я на неї покластися. Еріка.