Чоловіки, що ненавидять жінок

Лісбет Саландер сновигала просторами кіберімперії Ханса Еріка Веннерстрьома. Вона просиділа, не відриваючись, за екраном комп’ютера близько одинадцяти годин. Химерна думка, що народилася в якійсь невивченій звивині її мозку в останній тиждень перебування в Сандхамні, цілком поглинула її. На чотири тижні Лісбет відгородилася від навколишнього світу стінами своєї квартири і не відповідала на всі дзвінки Драґана Арманського. Вона проводила перед монітором по дванадцять-п’ятнадцять годин на добу, а решту вільного від сну часу роздумувала над однією й тією самою проблемою.

За минулий місяць вона тільки зрідка спілкувалася з Мікаелем Блумквістом, який так само переймався працею в редакції «Міленіуму». Вони телефонували одне одному кілька разів на тиждень, і Лісбет постійно тримала його в курсі кореспонденції та інших справ Веннерстрьома.

Лісбет усоте розглядала кожну деталь. Вона не боялася, що випустила щось з уваги, але сумнівалася, чи правильно зрозуміла заплутані взаємодії всіх цих частин.

Імперія Веннерстрьома нагадувала якийсь безформний пульсуючий організм, що постійно змінював зовнішність. Вона містила в собі опціони, облігації, акції, партнерства, позичкові відсотки, ренти, забезпечення кредитів, рахунки, трансферти й тисячі інших складників. Величезну частину доходів було розміщено в офшорних компаніях, що володіли одна одною.

У найбільш фантастичних аналізах експертів-економістів концерн «Веннерстрьом груп» мав ціну понад дев’ятсот мільярдів крон. Це був блеф або, принаймні, дуже перебільшений результат. Але бідняком Веннерстрьом точно не був. Лісбет Саландер оцінювала його дійсні доходи в суму приблизно від дев’яноста до ста мільярдів крон, що теж було не так уже й погано. Для серйозної ревізії всього концерну були б потрібні роки. Саландер вичленувала в цілому майже три тисячі окремих рахунків та банківських активів по всьому світові. Веннерстрьом шахраював у таких масштабах, що це вже не вважалося злочинним — це був бізнес.

Вивчаючи надра організму, створеного Веннерстрьомом, можна було виокремити три основні принципи його діяльності. Всі його доходи ділилися на три основні види, що розташовувалися в певному порядку. Постійні доходи в Швеції не приховувались, були виставлені на загальний огляд, мали бездоганно законне походження, щодо них щорічно проводилися ревізії і подавалися звіти. В Америці велася дуже ґрунтовна діяльність, і базою для оборотних коштів був один з банків Нью-Йорка. Цікавою ж була діяльність, пов’язана з офшорними компаніями в таких місцях, як Гібралтар, Кіпр і Макао. Концерн Веннерстрьома нагадував крамницю, де торгують різною всячиною: він нелегально торгував зброєю, відмивав гроші підозрілих компаній у Колумбії та вів явно нехристиянські справи в Росії.