Січеславщина (квадрологія)

А цей же джміль ще й тим був принадний, що зняв би з неї пляму „клясово-ворюжого елементу", „Контрреволюціонерки". А що жид — хіба не однаково? А в нього ж іще й таке добре становище, і він тдкий вродливий, імпозантний чоловік! Куди до нього хоч би й Кутькові, жалюгідному, переляканому, що запобігає ласки в начальства — у того ж таки Самсона передусім! Хай дурник побавиться з Богданком, ха-ха... Лишив свого на селі, з жінкою-селянкою, так хай з її бавиться... А до більшого зась!

Відвівши Богданка, взяла далі готуватись. Насамперед прибрала в кімнаті, в малому „житлокоопівському" закапелку, здобутому теж за допомогою записки від Самісона до якогось там іншого „яврея" в житловому відділі міськради. Закапелок з одним тільки вікном, що дивилось на смітниковий короб, у чотирикутник темного подвір'я. Накрила чистою скатертиною стіл, почепила нову фіранку. З потайною сподіванкою впорядкувала квітоложе: постіль заслала чистесеньким, аж пахучим простиралом, на подушки натягліа нові пошивки, з вишиваними чорно-червоними квітами.

Та найбільше подбала про себе, про свій вигляд. Вона ж бо вже давно з тих літ вийшла, щоб не розуміти, що в її становищі самих природних чарів мало, що навіть до її пиш-ного тіла потрібні ще додаткові принади, вироблені в жіночій практиці на протязі багатьох-багатьох тисячоліть, А як усе на землі удосконалювалось на протязі тих тисячоліттів, то й у цих принадах самого якогось „ляп-ляп" було вже недосить. Щоб воно було, те її пишне тіло, невідбивно-принадне, його треба було по-сучасному вдекорувати. Так удекорув,ати, щоб претендент на тіло за цією декорацією уявляв більше, аніж було» насправді. Щоб дивлячись, наприклад, на викіт у сукні (декольте), він міг думати (як це спостеріг ще Микола Гоголь), що аж отам, за тим вирізом, нижче від тієї лінії його остаточна „загибіль". Тож Оксана свідомо не забула й про виріз. Вона вибрала ту блюзку, в якій виріз був не дуже великий, але й не дуже малий, саме такий, як і треба було: він тільки трошки відкривав лінію „водороз-ділу" між її повними грудьми. Брала вона на увагу й хатні умови: не могла бути така пишна, як на баль але й не дуже буденна. Резедовий колір блюзки підкреслював колір стиглої пшениці її коси, як прорість між її стеблами — усяка там берізка, земляні горіішки, заячі холодки. А до цього кольору вона додала темнобрунатну спідницю — колір родючого грунту, що знадно обпинала розвинені форми нижньої частини її тіла, може, навіть сутніші за все те, що було вдекороване вгорі.