Таємниця одного дiаманта

Алi плив за виром води по опадаючих каналах Басри, i смiття коливалось навколо нього на поверхнi справжнiм килимом.

Та Алi вся ця гидота зовсiм не хвилювала, бо вiн поспiшав до причалiв, де гойдалися на глибинi бiлобокi басрiйськi дхау 1, де прихились iндiйськi гостроносi кораблi, куди припливали навiть широкi плоскодоннi джонки 2 iз найдальшої країни свiту – Китаю.

Хлопець поспiшав на свiй корабель, той, що повезе його в Iндiю.

Та не все так сталося, як уявляв собi Адi. До Iндiї зараз нiхто не вирушав – ще не почалися лiтнi мусони 3. Лише їх постiйна сила може напнути гострокутнi вiтрила крутобоких дхау i перенести сапфiровою синню океану пiд стiни казкового малабарського мiста Калiкута . А там i слони, i дикi павичi, i тигри в джунглях, i самоцвiти в рiках!..

Та найгiрше було те, що його й брати не хотiли на жоден корабель. Всiм зразу впадало у вiчi те, який вiн худий. Вiн доводив, що вiн мiцний i витривалий, та нiхто й слухати його не хотiв.

От i випадало, що треба йому знайти той канал, де купець Сахл плекає в Басрi найкращi троянди.

Та спочатку треба було попоїсти, бо вiд рання вiн нiчого не брав у рота. Вiн купив у водоношi кухоль вiдразливої солонуватої води, про яку один книжник сказав, що вона схожа бiльше на рiдке холерне лайно, анiж на справжню воду. Вiд цiєї води хлопцевi аж закрутило в кишках. Та сушенi фiнiки були наче медовi коржi! Хоча кожного разу потiм, все своє життя, коли клав до рота басрiйського фiнiка, вiн завжди бачив перед собою масну пику Джафара з викривленими злiстю слинявими варгами.

Коли вiн доїдав останнiй фiнiк, внизу в каналi з-за рогу з'явився човен.

Човняр стояв на кормi i довгою жердиною гнав човен по мiлкiй скаламученiй водi. На носi сидiв той самий мосульський прикажчик, тiльки вже вдягнений у дороге святкове вбрання.

– Агов, малий! – Мосулець спинив рухом човняра. – Що поробляєш?

– Нiчого.

– Пiдеш до мене слугою?

Алi лише мить подумав i згодився. «Поки усталиться лiтнiй мусон, треба ж десь перебути i щось їсти! Не буду ж бiля мечетi просити!»

Юний багдадець спустився в човен, а човняр зразу ж погнав свою посудину до базару.

I там мосулець купив хлопцевi нову сорочку i штани, а також маленьку шапочку з хусткою. Потiм вони ходили по їстiвних рядах i купували iндiйськi оливки, зерна фiсташковi, шпичаки цукрової тростини, сiрiйськi зимовi яблука (по динару кожне!), лущений мигдаль, сушенi динi з Шубаркана, Йєменський цукор у дерев'янiй трубцi. I ще всякi iншi добрi наїдки – i смажену рибу, i волов'ячу печеню, i курячi смаженi потрiбки, i якiсь морськi дива. А на закiнчення купили ще й глек рожевої води.