Повна академічна збірка творів

Зрештою, сам Сковорода, який знав декілька мов і здобув Грунтовну філологічну освіту, мав підстави вважати свою "мову з письма" за українську. Скажімо, у ній можна знайти чимало живомовних елементів. За підрахунками Віталія Передрієнка, 84 % словоформ «Саду божественных пѣсней» під оглядом лексики та словотвору співвідносні з утвореною на говірковому Грунті новою українською літературною мовою. Трохи нижчий відсоток - у філософських діалогах Сковороди (наприклад, у «Наркіссі» він складає 73,6 %). Живомовна стихія виявляється в Сковороди й на рівні лексики (батько, враз, гуска, долоня, земелька, козля, легесенько, лихо, мати, молоденька, пгьсенька, привитанье, самота, соловеечко, соломяный, сопѣлка, сыночок, цап тощо), і на рівні фонетики та граматики (впав, гублят, люблят, меншого, разъярився, щасливим; вимова літери ѣ як і; поплутання літер ы та и; озвучення приголосних у префіксах та прийменниках, як-от: знова, з злим; уживання кличної форми іменників: библіотеко, брате, герою Богдане, дѣду, добродѣйко, друже, жабо, косо, отче, покою, птичко, сватку, сину, смерте, соловеечку, языче, - дієслів першої особи множини наказового способу: будьмо, испытуймо, питаймо, послушаймо, поудержмо, поучимся, про-должаймо, розбиваймо, - та давального відмінка однини іменників чоловічого роду на -ові/-еві: гостеви, дуракови, птенцеви, человѣкови; живомовні форми прийменникового керування відмінками, як-от: бѣжит до вас, почитает над богатство), і на рівні синтаксису. Так, у своїй поезії Сковорода послуговувався здебільшого прозорими експресивними конструкціями, чимало з яких мають живомовний характер ("...синам с батком, наспѣвшим з оранья, / Сама варит мати в домѣ...", "Только солнце выни-кает, / Пастух овцы вьіганяет...", "Стоит явор над горою, / Все кивает головою"). Окрім того, Сковорода часто засновує віршований ритм (можливо, маючи за взірець Псалтир) на повному синтаксичному паралелізмі сусідніх рядків: "Пройшли облака. Радостна дуга сіяет. / Пройшла вся тоска. Свѣт нам блистает". Так само живомовне підложжя мають і ті сковородинські синтаксичні конструкції, які розпочинаються зі сполучників або часток ("А кто же сіє спѣвает?", "Ба! А что значит глум?", "И мой батько сію пѣсеньку спѣвает"), містять іменникові артиклі ("Видно, что то Боїу люба / Та простота беззлобна груба", "Когда та болѣзнь позмикала жили") або передають якісь особливі граматичні зв'язки ("Заблудили мы в землю'', "На похилом над воду дубѣ сидвл Орел", "До тебе моя природа"). Синтаксис байок віддзеркалює атмосферу живої розмови. Задля цього Сковорода часом навіть стилізує певні конструкції. Наприклад, синтаксична будова мовної партії Вола-судді в байці «Мурашка и Свинья» засновується на канцелярських кліше: "Понеже бѣдная Мурашка точію одну горсть зерна имѣет, как сама призналася в том добровольно, да и кромѣ зерна ничего больше не употребляет, а напротив того у госпожи Свиньи имѣется цвлая кадь, содержащая горстей 300 с третью, того ради по всѣм правам здраваго разсуж-денія...". Тим часом досить складний синтаксис сковородинських філософських трактатів та діалогів обумовлений і характером персонажів, і характером проблематики, і характером джерел, що ними послуговувався письменник.