Повна академічна збірка творів

Мова сковородинських творів дуже барвиста також з огляду на рясні фразеологізми. Серед них можна виокремити декілька груп, а саме: ідіоми ("в дурнѣ пошитись", "концы в воду", "мѣхом пугаєш", "от младых ногтей"), приказки та прислів'я ("Сія воля єсть пуще всякой неволи", "высоко полетѣла, да не далеко сѣла", "Не знаю, Бог весть...", "У кольца нѣт конца", "Охота силняе неволи", "Чего не положил, не руш"), крилаті фрази ("троянскій конь", "о tempora, о mores"53), сталі порівняння ("бѣла, аки спвг", "как рыба с водою") тощо. Сковорода подає фразеологізми кількома мовами: книжною українською, церковнослов'янською, латинською та грецькою. У своїх кириличних текстах філософ може подавати латинські та грецькі вирази без перекладу, може перекладати їх достотно або вільно переказувати (так, латинська фраза "Finis opus coronat"54 набуває у Сковороди такої форми: "Доброе намѣреніе и конец всякому двлу єсть печать"). Основними джерелами сковородин-ської фразеології був український та чужий фольклор, твори стародавніх грецьких та римських авторів, інскрипцїї в емблематичних енциклопедіях, але щонайперше -церковнослов'янська Біблія: довгі "симфонічні" вервечки біблійних віршів ("'Рѣх'. 'Посла слово своє и исцѣли их'. 'Рѣх'. 'В началѣ бѣ слово'. 'Рѣх'. 'Бог рекій из тмы свѣту возсіяти'. 'Рѣх'. 'Той сотрет твою главу7. 'Рѣх'. 'Рече Бог: Да будет свѣт"') на значну міру визначають стиль творів Сковороди. Не тільки поезії «Саду божественних пѣсней», але й чимала частина інших творів Сковороди, за його власними словами, "прозябає із зерняток Святого Письма". Та й себе самого Сковорода часто називав не інакше, як "любителем священної Біблії". Його метафізичний Ерос (Amor divinus) набуває форми любові до Біблії: недаром філософ охрестив її "коханкою", до якої він прийшов у тридцятилітньому віці і яка заволоділа ним цілковито, змусивши зректися всіх інших захоплень. В одному з листів Сковорода стверджував, що народився власне задля того, аби тлумачити Біблію. Філософ виокремив її в особливу онтологічну сферу ("символічний світ"), мавши на думці, що саме цей текст є надійним провідником людського серця на терени Святого Духа. Ба більше - для Сковороди Біблія була справжнім "воплоченим Богом". Отож мистецтву тлумачення Святого Письма філософ присвятив цілу низку своїх творів, зокрема трактати «Silenus Alcibiadis», «Жена Лотова» та діалог «Потоп зміин». Крім того, письменник повсякчас апелює до авторитету Біблії, напружено розмірковує над сенсом старозаповіт-них і новозаповітних сюжетів та образів. Недаром назви багатьох сковородинських творів («Асхань», «Жена Лотова», «Потоп зміин» тощо) пов'язані з Біблією, а чи не кожна їхня сторінка рясніє біблійними цитатами й пересипана численними алюзія-ми та ремінісценціями, чи, як казав Густав Шпет, "біблійним піском". В автентичних творах Сковороди нам вдалося виявити 2870 точних біблійних цитат, 1336 неточних цитат, 1164 парафрази, а також 1623 алюзії та ремінісценції, загалом - 6993 одиниці.