Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки

Через ініціацію проходив і наречений — представник чужого роду, що приймався після появи екзогамії (практика укладання шлюбів між представниками різних відокремлених спільнот) до родової групи. Так він долучався до родового тотема (тобто ставав „своїм“, „таким, як усі“).

Отож, в результаті проходження обряду людина одержувала новий статус. Під час обрядових відправ відбувалося ритуальне перетворення людей на вовків або собак. Образи чаклунів-вовкулаків — персонажів міфологічних легенд — учені „виводять“ із давньослов'янських жерців, що брали участь в ініціації як розпорядники. Також існує припущення, що ці жерці входили до таємничого об'єднання (спілки). Проводячи ритуал, жрець одягав на себе вовчу шкуру (відбувалось імітаційне „перетворення“ на вовка — тотемну тварину).

За науковими версіями, ритуальне „перетворення“ учасника ініціаційного обряду на вовка супроводжувалося низкою магічних дій. Ініціант одягав шкуру вовка, під перезувався поясом, зав'язував на ньому магічні вузли. Усе це відбувалося паралельно з уживання наркотичних і п'янких речовин, ритуальними танцями й відповідними замовляннями. Є думка, що ритуальне одягання шкури тварини уявно перетворювало молодого воїна на звіра. У цьому полягала основна ідея військової ініціації. Після проведення обрядодії поведінка юнака радикально змінювалася. Він демонстрував тваринну агресивність і робився схожим на скаженого звіра. Так відбувалося заперечення належності молодого воїна до людського роду. Обрядово перетворюючись на звіра, посвячуваний позбавляв себе залежності від будь-яких людських законів і звичаїв, що діяли в певному племені…»