Перстень Борджіа
- Автор: Нефф Владимир
- Серия: Петр Кукань #2
- Год: 1990
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00723-3
- Переводчик: Иван Иванович Сварник
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Перстень Борджіа». Краткое содержание книги:
— Прошу вашу Еміненцію, щоб ваша Еміненція зволила піднятися сюди, — сказав патер Маріо Шімек, показуючи на невисоку трибуну, збиту з кругляків й неструганих дощок, яку, безперечно, зробили спеціально з нагоди візиту. Отож юний кардинал піднявся п’ятьма сходинками на трибуну і сперся обіруч на грубе поруччя. Тепер, коли юний кардинал змирився з тим, що виголошувати промову таки доведеться, він з приємним задоволенням сприймав зворушливу зацікавленість до своєї юної особи і після довгого–довгого часу знову відчув свою значущість. Він трохи постояв, спершись на поруччя, усміхаючись тією мрійливою напівусмішкою, якою майстри пензля наділили святого Іоанна, улюбленця Господа, потім, опам’ятавшись, повернув свої блакитні очі, які були спрямовані в потойбіччя, на земну реальність людей, ща зібрались біля його ніг, поблагословив їх, тричі перехрестивши, і владним рухом обох долонь звелів сідати. Настала мертва тиша, яку порушував лише гук прибою. Не заплакало жодне з піднятих немовлят, всі погляди втупилися на юного кардинала. І от настала мить, коли необхідно було цій імпровізованій церемонії покласти край і промовити; юний кардинал справді притьмом готувався до цього: вже відкрив рота, щоб розпочати своє казання тим милозвучним і невинним слівцем «ой», на якому будувалася бронзова система його думок, уже підготував для цього свої голосові зв’язки, але не зробив цього, натомість вигукнув шаленим, сповненим жаху голосом, який пролунав чи не на весь острів. Бо він побачив унизу, тобто під трибуною, у перших рядах натовпу, таке, що ноги в нього відразу обм’якли, а груди мовби наповнилися крижаною водою, так, що якби він не був такий молодий, його б відразу побив грець — побачив Петра Куканя із Кукані в парусиновому комбінезоні. Петр сидів на дошці, перекинутій між двома бочками, теліпав ногами, взутими в заляпані робочі черевики, і з цікавістю підносив угору, до юного кардинала, своє гарне обличчя войовничого ангела.
— Це він! — кричав юний кардинал, показуючи на Петра Куканя простягнутою правицею з витягнутим вказівним пальцем і водночас відхиляючись від нього боком. — Мерзотник, проклятий Святим Отцем, вбивця герцога Танкреда і вбивця принцеси Ізотти! Тримайте його, в’яжіть!
Петр Кукань із Кукані озирнувся назад, мовби не розуміючи, на кого так шалено нападає його Еміненція, і помітивши, що погляди всієї спантеличеної громади втупилися на нього, адже всім було зрозуміло, на кого вказує пальцем юний кардинал, знову повернув своє обличчя до страшенно розлюченого намісника Божого на цій землі.
— Ваша Еміненція має на увазі мене? — запитав з відтінком жалю й образи.
— Так, це він! — верещав кардинал, тупаючи обома ногами по товстих дошках помосту. — Чого ви чекаєте, чого вирячили очі? Несіть мотузки, несіть мотузки! Я наказую вам це владою своєї святої посади! Він небезпечніший, ніж усі дияволи разом узяті!
— Але ж, ваша Еміненціє, — сказав притишено отець Маріо Шімек, — це ж сам граф ді Монте К’яра, власник цього острова і володар нас усіх!
Тоді у юного кардинала підломилися ноги, і все зникло. Останнє, що він пам’ятав, було падіння зі сходів і удар головою об щось тверде й непоступливе, а далі була пітьма й ніщо, ой, пітьма й ніщо.
Коли юний кардинал Джованні Гамбаріні отямився, йому було так зле, що погляд на Петра Куканя із Кукані, який зручно вмостився віддалік і вивчав якісь географічні карти, послуговуючись циркулем і лінійкою, не набагато збільшив його почуття повної катастрофи. Він опустив повіки, вдаючи, що й досі непритомний, але коли за хвилину, не стримавшись, знову розплющив очі, з жахом помітив, що й Петр дивиться на нього, відірвавшись од своїх карт. Тоді він набрався духу й промовив, ледь ворушачи пошерхлими устами, ледь живим голосом, аби дати зрозуміти Петрові, що йому не треба роздирати його, Джованні, на клапті, як він пообіцяв нещодавно, бо він, Джованні, і без цього людина зовсім спустошена:
— Що ти збираєшся зі мною зробити?
Петр відклав свою лінійку й циркуль.
— Сказано: око за око, зуб за зуб. І святий Павло каже у своєму Посланні до римлян: «Божий слуга, що відомщає і карає того, хто чинить зло». Святий Фома Аквінський у цьому питанні посилався на пророка Іллю, який учинив так, що на тих, хто прийшов його схопити, слав вогонь, та на його послідовника Єлисея, який нацькував двох ведмедиць на язикатих дітей, що глузували з його лисої голови. Як відомо, ведмедиці зжерли сорок дві дитини, але видається, що Єлисей не надто цим переймався; як сказано у Святому Письмі, цей марнославний і не надто симпатичний пророк зійшов на гору Кармель і звідти вирушив до Самарії, і на цьому вся ця історія губиться в пітьмі. Отже, ти, Джованні, як високий достойник церкви, звісно, не можеш не визнати законності й обов’язковості цих священних прикладів. Певна річ, я не слуга Божий і не пророк поготів, але тим гірше для тебе: якщо пророкам і слугам Божим з неба буквально наказано відомщати і карати того, хто чинить зло, навіть таке мізерне, як глузування язикатих дітей над лисою головою якогось буркотливого дідка, не знаю, чому це я, невиправний безбожник, маю соромитися in puncto помсти. Цілком ясно: йдеться лише про вибір відповідної кари. Ти, мерзотнику, звичайно, заслуговуєш на смерть четвертуванням, точніше кажучи, роздиранням на чотири шматки на хресті Андрія, за вбивство світлої пам’яті герцога Танкреда. Які тут можуть бути ще розмови, коли б не інші ганебні вчинки. Наприклад, ти намагався, та й досі намагаєшся, скинути свій злочин на мене, свідком чого я був кілька хвилин тому, перед тим, як ти впав і набив собі довбешку. Оскільки ж виконавцем кари буду я, зрозуміло, що найбільший наголос кладу на покарання безправності, якої зазнав я сам. Ну, а оскільки смерть четвертуванням хоча й болісна, але коротка, я вирішив, що дам тобі піти з цього світу найдовшою з усіх, тому й найлютішою смертю, до якої ти сам якось засудив жінку, що була до мене не байдужа, а саме — колесуванням.