Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
Розбудова інтерконекторів, що забезпечують технічну спроможність постачання природного газу із країн ЄС, дозволяє Україні купувати газ за найнижчими цінами на ринку та убезпечитись від тиску Газпрому. Реверсне постачання дало Україні змогу вперше в історії незалежності пройти зимовий період 2015—2016 рр., не закуповуючи газу в Росії. Загальний обсяг імпорту газу в Україну у 2015 р. зменшився порівняно з попереднім роком на 15,5 % — до 16,5 млрд куб. м, при цьому імпорт газу з РФ скоротився на 57,3 % — до 6,1 млрд куб. м, а з ЄС — зріс удвічі, до 10,3 млрд куб. м.
Запровадження особливих режимів функціонування КІ. Проблеми з постачанням палива на електростанції та розрахунками за спожиті енергоресурси створили загрози стійкості функціонування Об’єднаної електроенергетичної системи України (див. розділ 11). Найгостріша ситуація в енергетиці склалася в осінньо-зимовий період 2014—2015 рр., коли найбільше загострення бойових дій супроводжувалося пошкодженням електроенергетичної інфраструктури. Міненерговугілля змушене було ініціювати запровадження особливого режиму розрахунків на ринку електроенергії та надзвичайної ситуації на ринку електроенергії, застосувати аварійні графіки відключення. Слід відзначити, що ці заходи дозволили стабілізувати добову ситуацію та попередити технологічні порушення в об’єднаній енергосистемі України.
Надалі був розроблений «План підготовки паливно-енергетичного комплексу України до осінньо-зимового періоду 2015—2016 років та його проходження», який запропонував заходи щодо запобігання, усунення або пом’якшення ризиків порушення функціонування КІ у разі загострення ситуації в зимовий період.
Виклики формуванню державної системи захисту КІ. Загалом гібридна агресія Росії завдала Україні болючих втрат. До втрати активів в енергетиці — ресурсів нафти та газу на шельфі Чорного та Азовського морів, антрацитового вугілля Донбасу, генеруючих активів на захоплених територіях (див. розділ 7) — додалася необхідність фактично заново будувати систему забезпечення функціонування КІ. На цьому шляху окреслилися невирішені проблеми, до яких слід віднести:
1. Відсутність координації дій органів державної влади, суб’єктів господарювання, населення. Відсутність належної законодавчої бази щодо забезпечення функціонування національної економіки України в особливий період (воєнний стан) не дозволила належним чином скоординувати дії суб’єктів господарювання та державних органів щодо охорони та оборони важливих об’єктів.
Очевидними були запізнення та неефективність дій органів державної влади та силових структур у реагуванні на загрозу пошкодження КІ. Недосконалість системи захисту проявилася ще й тому, що дії окремих органів влади та охоронних підрозділів суттєво різнилися за параметрами та умовами організації захисту, визначеними різними міжвідомчими актами.
Слід також акцентувати увагу на невідповідності існуючих планів реагування на сучасні загрози функціонуванню КІ та неврегульованості питань, як саме у випадках її пошкодження мають координувати свої зусилля різні органи державної влади, суб’єкти господарювання та громадяни. Фактично плани реагування на випадок терористичних актів проти об’єктів критичної інфраструктури не діяли, а мобілізаційні плани функціонування економіки та органів державної влади в особливий період, які не переглядалися тривалий час, втратили свою актуальність.
2. Невідповідність існуючої системи управління вимогам сьогодення. Досвід України щодо забезпечення захисту критичної інфраструктури свідчить, що суб’єктом зловмисних дій проти критичної інфраструктури може бути держава-агресор, а не лише окремі групи зловмисників (терористичні групи), як це вважалося досі. Причому держава-агресор може узгоджено застосовувати найрізноманітніші методи та інструменти впливу на функціонування КІ.
Усталене розуміння загроз КІ та шляхів запобігання їх реалізації не дозволяє підвищити стійкість життєво важливої для країни інфраструктури в умовах сучасних гібридних загроз. Бо традиційно все зводиться до посилення лише фізичної «охорони» об’єктів, покладання на існуючі органи влади додаткових завдань без делегування їм відповідних функцій та повноважень. Зокрема, існуючі охоронні підрозділи не в змозі належно реагувати на кібератаки або ж на руйнування об’єкта його персоналом — ці питання поза межами їхньої компетенції.