Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
Створення організаційних засад реагування на загрози КІ. Фактично, саме у початковий період гібридної агресії Україна отримала досвід протидії тим чи іншим загрозам гібридній війні та напрацювала відповідні форми реагування. Сформовані рішення дозволили частково стабілізувати функціонування КІ, зокрема, введено в дію план територіальної оборони України, формування батальйонів сил територіальної оборони, виконання завдань територіальної оборони, зокрема щодо захисту об’єктів КІ.
Представники правоохоронних органів взяли під охорону особливо важливі об’єкти КІ, особливо важливі підприємства економіки та органи державної влади; провели допоміжну роботу щодо спорудження та укріплення блокпостів на всіх ключових комунікаціях; налагодили взаємодію з підрозділами цивільного захисту та обласними державними адміністраціями (обласними військово-цивільними адміністраціями), місцевими органами влади; долучилися до роз’яснення населенню важливості безперебійного функціонування КІ.
Було створено антикризові комісії (центри) для оперативного вирішення проблем постачання важливих для функціонування КІ ресурсів та запровадження додаткових організаційно-технічних заходів їх захисту; сформовано систему комунікацій між ворогуючими сторонами, із залученням представників конфлікту та міжнародного моніторингу, що давало змогу встановлювати тимчасове локальне перемир’я для проведення робіт із відновлення КІ.
Питання захисту та відновлення КІ були винесені у політичну площину та на міжнародний рівень (ця проблематика присутня у Мінському переговорному процесі).
Формування господарсько-економічного виміру захисту КІ. Поряд із фізичним захистом, який реалізовувався силами сектору безпеки і оборони, був сформований господарсько-економічний вимір забезпечення стійкості функціонування КІ, що передбачає залучення суб’єктів господарювання до вирішення економічних питань.
Диверсифікація маршрутів постачання. Серед «цивільних» відомств найбільше коло завдань у сфері захисту КІ має Міністерство інфраструктури, однак його діяльність була обмежена організаційними рішеннями щодо посилення охорони транспортної інфраструктури та налагодження нових маршрутів постачання товарів. Серед найбільш резонансних заходів у цій сфері слід відзначити налагодження поставок товарів в обхід Росії через порти Чорного моря, зокрема контейнерних перевезень за маршрутом Україна — Кавказ — Китай та, спільно з Міненерговугілля, поставок вугілля з Південної Африки. Окремо слід відзначити діяльність Державної спеціальної служби транспорту, яка входить до сфери управління Мінінфраструктури: вона забезпечувала охорону транспортної інфраструктури (мостів, об’єктів транспорту та гідротехнічних споруд), що дозволило суттєво підвищити рівень їх захищеності.
Непростим викликом для вітчизняного паливно-енергетичного комплексу залишається брак антрацитового вугілля. Спроби налагодити повноцінну диверсифікацію його постачання, на тлі неоднозначного ставлення до поставок з окупованих територій Донбасу, зіткнулися з неабиякими труднощами.
Окрім якісних та вартісних характеристик вугілля, потрібно враховувати можливості морських портів України (перевалочний трафік) та логістику перевезень. Якщо ціна імпортного вугілля може вважатися прийнятною, то логістика постачання, терміни укладання та виконання контрактів не завжди задовольняють українських споживачів. Щодо обсягів трафіка, то, за даними Мінінфраструктури, порти України фактично можуть прийняти майже 370 тис. т імпортованого вугілля на місяць (хоча загальний перевалочний трафік Одеського, Миколаївського, Херсонського, Чорноморського портів та порту Южний перевищує 100 млн тонн вантажів на рік)[16].
Однак слід зазначити, що у 2015 р. завдяки реалізації проектів диверсифікації поставок вугілля залежність України від постачання енергетичного вугілля з Росії чи тимчасово окупованих територій вдалося істотно знизити. Загальний імпорт вугілля з РФ у 2015 р. становив 628 тис. т, що на 69 % менше, ніж у 2014 р. Натомість імпорт з ПАР у 2015 р. зріс на 139 % і сягнув 897 тис. т (у 2014 р. — 376 тис. т). На складах електростанцій та теплоелектроцентралей станом на 1 січня 2016 р. було накопичено 2 804 тис. т вугілля, що забезпечило стабільну роботу підприємств у зимовий період 2015—2016 рр.
У частині диверсифікації поставок природного газу також досягнуто суттєвого прогресу. До кінця 2014 р. було укладено ряд угод з країнами ЄС (зокрема Словаччиною[17]) про реверсний режим постачання газу на територію України, що різко покращило стан енергетичної безпеки держави та дозволило в умовах гібридної війни задовольнити потреби у цьому виді енергоносіїв.