ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Міністр оборони Доналд Рамсфелд назвав учинки «жахливими» і «такими, що суперечать цінностям нашого народу». «Фото військового персоналу США, які побачила громадськість, без сумніву образили і обурили всіх у Міністерстві оборони, — сказав він. — Кожного кривдника потрібно покарати, процедури доопрацювати, а їхні проблеми виправити». Потім він виголосив заяву, в якій непрямо знімав відповідальність з армії за незабезпечення відповідних тренувань і підготовки резерву військової поліції до такої тяжкої місії: «Якщо хтось не розуміє, що чинити таке, як показано на цих фотографіях, неправильно, жорстоко, брутально, непристойно і це суперечить американським цінностям, то навіть не можу уявити, які тренінги можуть навчити цьому»[362]. Проте Рамсфелд також швидко замінив визначення цих дій на «знущання», а не «тортури». Він сказав: «Те, що відбулося є знущанням, яке, на мою думку, технічно відрізняється від тортур. Я не збираюся використовувати слово «тортури»[363]. Одну хвилинку, а що Рамсфелд розуміє під словом «технічно»?[364]
Позаяк у всьому світі ці фотографії безперервно з’являлися в найкращий ефірний час по телебаченню, на перших шпальтах газет, журналів, інтернет-видань, президент Буш негайно розпочав безпрецедентну кампанію «ремонтно-відновлювальних робіт», щоб захистити репутацію своєї армії і своєї адміністрації, особливо Міністра оборони. Він зобов’язався старанно організувати незалежне розслідування, яке розбереться в справі «аж до самого дна». Мене цікавило, чи розпочне президент також розслідування, яке дістанеться до «верхівки» цього скандалу, щоб ми змогли побачити картину повністю, а не лише рамку. Виглядало на те, адже призначений ним командувач операцій коаліційних сил в Іраку, бригадний генерал Марк Кліммітт публічно заявив: «Сидячи тут хочу сказати, що це був єдиний відомий нам випадок зловживань щодо в’язнів, але ми знаємо, що траплялися й інші інциденти, відколи ми перебуваємо в Іраку». (Чи не суперечить це запевненням генерала Маєрса, що це був поодинокий випадок, а не систематичні інциденти?)
До речі, завдяки скандалу з Абу-Ґрейб виявлено дуже багато випадків зловживань, тортур і вбивств. За словами підполковника Джона Скінера з Міністерства оборони США, до квітня 2006 року відкрито понад чотириста окремих розслідувань для перевірки поданої інформації.
Дві інші реакції на фотографії знущань варті нашої згадки: перша належить відомій медіа персоні, друга демонструє «обурення» американського конгресмена. Для архіконсервативного ведучого ток-шоу Раша Лімбо фотографії, на кшталт піраміди оголених в’язнів, не значать нічого більшого за коледжські каверзи. «Це ніяк не відрізняється від того, як відбувається ініціація до «Черепа і кісток» [Таємне братство Єльського університету], і ми збираємося через це знищити людські життя, і ми хочемо перешкоджати зусиллям армії, а потім збираємося їх розтрощити [обвинувачених військових], бо вони мали забаву. Ви знаєте, ці люди щоденно на лінії вогню. Я говорю про осіб, що приємно провели час, цих людей. Ви коли-небудь чули про емоційну розрядку? Чули про потребу випустити пару?»[365]
Тортури є емоційною розрядкою? Катарсисом для емоційно перевантажених військових? Приємно проведеним часом із невеличким випусканням пару? Це були судження впливової зірки про моторошні тортури. Тільки є одна маленька різниця між сценою з «пекельної ночі» братчиків і сценою тортур Абу-Ґрейб. І вона в тому, що братчики в своєму бажанні долучитися до спільноти мають вибір — і далі витримувати дідівщину чи ні. Вони не суб’єкти примусу, що не надавали попередньої згоди на такі приниження і муки, чинені ворожими, окупаційними силами.
Сенатор Джим Інхоф (республіканець, штат Оклахома), член сенатського комітету зі збройних сил, перед яким звітував міністр Рамсфелд, обурився. Щоправда, він визнав, що був «обуреніший обуренням», яке викликали світлини, ніж тим, що на них було зображено. Він поклав провину на жертв (які заслужили таке ставлення) і на пресу за публікування фото. «Ці в’язні, знаєте ж, вони там сидять не за порушення правил дорожнього руху. Якщо вони в блоці 1-А, або 1-В, то ці в’язні — це вбивці, терористи, бунтівники. У багатьох з них, імовірно, американська кров на руках, а ми тут так стурбовані поводженням з цими індивідумами». Він продовжував свої атаки, аргументуючи, що публікуючи фото у всьому світі преса провокує подальші агресивні нападки на США[366].
362
Свідчення перед Конгресом: Доналд Рамсфелд, Federal Document Clearing House, 2004, доступно на: www.highbeam.com/librarv/wordDoc.doc?docid=lPclass="underline" 94441824; Свідчення Доналда Рамсфелда перед Сенатом; доступне: http://www.globalsecurity.org/military/library/congress/2004_hr/040507-rumsfeld.pdf
363
Цитовано в A. Hochschild, What’s in a Word? Torture, The New York Times, 23 травня 2004 року. Сьюзан Зонтаґ висловила елегантну критику твердження, що ці дії були лишень простим «зловживанням», а не «тортурами»: S. Sontag, Regarding the Torture of Others, The New York Times Magazine, 23 травня 2004 року.—C. 25ff.
364
Міністр закордонних справ Ватикану, архієпископ Джованні Лайоло вважає інакше: «Тортури? Серйозніший удар по США, ніж 11 вересня. З тією різницею, що цей удар завдали не терористи, а самі американці»
365
«It’s Not About Us; This Is War!» The Rush Limbaugh Show, 4 травня 2004 року. Див: http://www.sourcewatch.org/index.php/Rush_Limbaugh.
366
Ремарка сенатора Інхофа походить зі стенограм слухань сенатського комітету зі збройних сил 11 травня 2004 року, в якому генерал-майор Таґуба доповідав комітету про зловживання в Іраку, це його перше публічне свідчення базувалося на 600 сторінках слідства (для якого знадобився місяць і дев’ять томів справи). Повна стенограма доступна онлайн на сторінці Washington Post: http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/articles/A17812-2004May11.html.