Вибрані твори

Такий зміст всіх переляканих газетників. Тов. Гуменна, Ви теж не вільні від того, щоб не шпурнути грудкою в тов. Гладкова. Ви прямо попали, як кажуть, в просак, в мороку. Ви безконтрольно поставилися до слів тов. Ананка, який завжди любить жартовно суперечити, аби тільки хто слухав його. Ви поважно віднеслись до несерйозного словоплетіння товаришів, не здібних дати оцінки укрмові та письменникам. Взагалі вся ваша розмова з товаришами проходила виключно як жарт, а тому з легкої руки у вас випливає нікчемне обвинувачення тов. Гладкова в шовінізмові.

Це треба негайно спростувати.

Тепер відносно вашого нарису про Комуну «Авангард». Тов. Гуменна, загальне вражіння від нарису величезне: мітко, розумно, правдиво охарактеризовано життя та побут комунарів. Журнал «Плуг» тріумфально переходить з рук в руки, читається з особливим захопленням. В ньому зафіксовані наші досягнення, уміло підкреслено слабість освітньо-виховавчої зброї в комунарів. Ми лічимо, як наслідок перебування в комуні письменників та їх нарисів про комуну — те стихійне прагнення підлітків, чоловіків і особливо жінок до навчання. Зараз ні однієї душі нема, яка б не участвувала чи то в школі селянської молоди, чи то у вечірніх школах для малописьменних, а хоч в заочній двохрічній партшколі. Нібито перелякались своєї відсталости члени і поспішають утекти від неї.

Недолік вашого нарису такий: там, де Ви торкаєтесь «сірої маси та героїв» комуни, не зроблено аналізи і своїх висновків. Ви не придивились до коріння нерівности між членами, — до платні, а ця нерівність в комуні проти села так далека, як небо від землі, та й вона викликана низкою умов, подібних до тих, що викликали введення нової економполітики в державі. Різниця тільки та, що в комуні все це в мініятюрі. Тов. Гуменна, той, хто курить «Епоху» — відказує собі в чомусь іншому, і на цей бік ми не звертаємо такої уваги, як на саме джерело нерівности — на платню. Бажаємо, щоб надалі письменники не кидали думки про колективізацію. Хай їздять в комуни частіше. Вони допоможуть нам роздивитися, відчути, де в нас болить. Не треба тільки дитинства, наклепів: «я лучче сказанув, писанув»... В кожного маються свої достатки й недоліки. Колективний розум — наша сила, правда.