Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба
Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба

Электронная книга - «Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба». Краткое содержание книги:

Видання є першою фундаментальною працею, присвяченою найдавнішому періоду історії України, написаною із залученням найширшого кола археологічних, історичних етнографічних та антропологічних джерел. У другому томі висвітлюється давня історія населення України від ранньозалізної до пізньоантичної доби (І тис. до н. е. — перша половина І тис. н. е.) в усіх її аспектах — політичному, соціально-економічному, культурному. У книзі викладені найголовніші гіпотези, концепції і погляди на історію кіммерійців, скіфів, сарматів, античних держав Північного Причорномор’я, та їх взаємовідносин.
Для істориків, археологів, усіх, хто цікавиться історією України.
1 ... 193 194 195 196 197 198 199 200 201 ... 227
Перейти на страницу:

Ейсегет, що поставив свій підпис під декретом 181 р., був особою, яка вносила проекти постанов на розгляд до Народних зборів. Однак, можливе й трохи інше тлумачення цієї посади. Судячи з епіграфічних пам'яток Херсонеса, розміщення членів Ради в декретах відповідало рангу його членів[1098]. Цей факт дає підставу для висновку, що ейсегет, який у декреті 181 р. стояв на першому місці серед членів Ради, в Тірі міг виконувати ті ж обов'язки, що і проедри у Херсонесі[1099]. Можливо, що це була посада голови Ради. В такому разі обов'язком ейсегета було вносити пропозиції і головувати на Народних зборах, які приймали закони і постанови щодо громадянських справ.

Цікаво, що в Тірі, судячи з декрету 181 р., було чотири архонти і 16 членів Ради, тобто, кількість членів Ради і архонтів була кратна чотирьом. Це дає змогу припустити, що в місті усе вільне населення поділялося на чотири філи. Вірогідно, що такий поділ веде свій початок з грецької колонізації, коли усі колоністи поділялися рівномірно й згідно з встановленим порядком, незалежно від їх походження і родових зв'язків. Кожна така одиниця отримувала свого бога або героя-заступника й епоніма, тобто мала свій культ для поклоніння і постійного жертвоприношення[1100]. Таким чином, вже за часів грецької колонізації філи перестають бути інститутами родового ладу, а стають, як і римські триби, територіальними округами, по яких розподілялися усі члени громадянської общини і відбувалося голосування під час Народних зборів[1101].

Привертає увагу й те, що в декреті 181 р. немає згадки про будь-яких магістратів, крім архонтів. Судячи з фрагментованого декрету IV — початку III ст. до н. е., в елліністичну добу серед тірських магістратів були агонофети[1102]. У перші століття н. е. ця посада зникає, що, мабуть, треба пов'язувати з якимись реформами державного устрою. Цілком можливо, що брак згадки про будь-яких магістратів у декреті 181 р., на відміну від більш раннього часу, свідчить про концентрацію влади в руках колегії архонтів і падіння значення інших магістратур у місцевому самоврядуванні.

Судячи з декрету 181 р., можна говорити, що до складу Ради Тіри входив секретар міста, обов'язком якого було складання протоколів, а також засвідчення офіційних документів Ради і Народних зборів. Причому функції секретаря міста в Раді були близькі обов'язкам секретаря Ради, посада якого відома в інших грецьких містах Північного Причорномор'я[1103]. Поява цієї посади, очевидно, якоюсь мірою може свідчити про збільшення ваги Ради і тенденції до зближення законодавчої і виконавчої влади в цей час.

У II—III ст. у складі Ради Тіри були два римські громадянина, які, з огляду на їхні посади, належали до провінційної знаті. Зараз важко сказати, які саме функції в Тірі виконували Т. Аврелій Флавін і Клавдій Нікомах, чи Нікомед, але, базуючись на тому, що Т. Аврелій Флавін займав посаду військового, центуріона якогось легіону, можна припустити, що він очолював вексиляцію римських військ. Враховуючи, що на чолі тірської залоги у II ст. стояли саме центуріони — спочатку V Македонського, а згодом І Італійського легіонів, це припущення здається цілком імовірним.

Про те, що тірську вексиляцію очолювали римські громадяни, свідчить трискладова структура імені й інших військових посадових осіб. Це Марк Еній Ілладіан і Тит Требій Фронтон, центуріони V Македонського легіону, які очолювали тірську вексиляцію у II ст.

Важко сказати, яким чином представника провінційної знаті або римського громадянина, командира вексиляції, було включено до складу міської Ради. Цілком можливо, що Т. Аврелію Флавіну спочатку надали місцеве громадянство, а потім юридично він міг бути обраним до складу Ради Тіри.

Наявність у складі Ради представника провінційної знаті, а, можливо, командира вексиляції римських військ, що дислокувалися у місті, свідчить про певні зміни, що сталися в міському управлінні, та політичну залежність Тіри від римської адміністрації. Не виключено, що обрання до складу Ради представників провінційної знаті обумовлювалося бажанням продемонструвати цим актом лояльність Риму і вірність проримській політиці. Наявність у складі Ради представників провінційної знаті дає змогу говорити про тенденцію зближення функцій міської Ради з декуріонами провінційних міст[1104], яка врешті-решт мала спричинитися до квазімуніципального характеру міського самоврядування.

вернуться

1098

Соломоник Э. И. Новые эпиграфические памятники... — С. 33—34.

вернуться

1099

Кадеев В. И. Херсонес Таврический... — С. 66—67.

вернуться

1100

Шеффер В. Афинское гражданство и народное собрание. — М., 1891. — С. 196.

вернуться

1101

Kubitschek W. Tribus // RE. — 1937. — Bd. 12. — № 2. — Sp. 2518; Немировский А. И. История раннего Рима и Италии. — Воронеж, 1962. — С. 142—143.

вернуться

1102

Карышковский П. О. Материалы к собранию древних надписей Сарматии и Тавриды // ВДИ. — 1959. — № 4. — С. 112.

вернуться

1103

Schultheβ О. Гραμματείς // RE. — 1911. — Bd. VII. — Sp. 1773—1774.

вернуться

1104

Максимова М. И. Античные города Юго-Восточного Причерноморья. Синопа, Амис, Трапезунд. — М., 1956. — С. 355; Карышковский П. О., Клейман И. Б. Указ, соч. — С. 129.

1 ... 193 194 195 196 197 198 199 200 201 ... 227
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)