Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба
- Автор: Коллектив авторов, Толочко Пётр Петрович
- Год: 1998
- Язык: украинский
- Год: Інститут археології НАН України
- ISBN: 966-02-0726-3
- Жанр: История
Электронная книга - «Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба». Краткое содержание книги:
Для істориків, археологів, усіх, хто цікавиться історією України.
Показово, що, судячи з декрету 181 р. і копії листів 201 р., посади першого архонта, секретаря міста і членів Ради в Тірі займали римські громадяни. Про це свідчить структура їх імен, бо добре відомо, що імператор Клавдій заборонив перегрінам приймати римські імена, загрожуючи смертною карою. Незаконне привласнення трискладового імені у римській правовій практиці вважалося фальсифікацією [Suet., Claud., 25, 3; Dig., 48, 10, 13].
Повне римське ім'я Публій Елій Кальпурній носив перший архонт Тіри, якого згадано в листі легата Нижньої Мезії Овінія Тертулла. Він, судячи із високої посади, яку обіймав 201 р., був тіритом і належав до представників соціальної верхівки населення, а також був римським громадянином. Як правило, римляни, що селилися у провінційних містах, не мали громадянських прав місцевих громад, а складали окрему групу населення, яка займала тут привілейоване становище і тому не вважала за необхідне користуватися громадянськими правами у місті, де жила, брати участь у роботі Ради, Народних зборів і міських магістратів[1105]. Однак Публій Елій Кальпурній, імовірно, не був римлянином за походженням, а отримав римське ім'я від свого батька. Його батько, в свою чергу, прийняв римське трискладове ім'я разом з правами римського громадянства, про що свідчить praenomen і nomen імператора Адріана (117—138 рр.).
Порівняно з іншими містами Північного Причорномор'я у Тірі фіксується значний відсоток імен, в яких тою чи іншою мірою відбився вплив римської ономастики. Вони становлять 52,5% загальної кількості усіх імен, відомих з епіграфічних пам'яток Тіри. З цієї кількості 22,5% — це імена римських громадян, причому 17,5% з них належали солдатам і командирам римської залоги. Поширення римських імен у перших століттях н. е. передусім пов'язано з наданням прав римського громадянства. В Тірі мав місце аналогічний процес. Майже всі перелічені особи належали до соціальної верхівки тірської громади, яка була опорою і провідником римської політики на місцях. Римське громадянство, яке отримувала місцева еллінська знать, сприяло швидкому просуванню певного кола осіб в державних структурах міста.
Найширшого вжитку римські імена у Тірі набувають у II ст. Це, очевидно, пов'язано з наданням прав римського громадянства значній кількості заможних тіритів, на яких у першу чергу спиралася в своїй діяльності римська провінційна адміністрація. Така ж картина для II ст. спостерігається і в просопографії Ольвії і Херсонеса[1106].
Включення до складу міської Ради представників провінційної знаті вело до поступової втрати містом функції власного управління внутрішніми справами. Фактично тірська громадянська община у перших століттях н. е. перетворилася на аристократичну республіку, де головні посади у міському управлінні займали римські громадяни, очевидно, з середовища місцевих жителів. Усі ці зміни і нові антидемократичні явища в державному устрої Тіри відбувалися під безпосереднім контролем римської провінційної адміністрації і спрямовувалися на створення лояльного Риму державного апарату. Усі перелічені риси державного устрою були притаманні не лише винятково Тірі, а й переважній більшості грецьких міст, які увійшли до складу імперії або так чи інакше залежали від Риму.
Етнічний склад жителів Тіри протягом перших століть н. е. не був сталим. У І — середині III ст. н. е. серед мешканців міста переважали грецькі елементи, а також вихідці з територій римських провінцій, з якими Тіра підтримувала жваві економічні та культурні контакти. Разом з римськими військами, які дислокувалися у місті протягом II — першої половини III ст. н. е., в Тірі з'явилася якась частина романізованого громадянського населення, що мешкало у своєрідній канабі. Фракійські за походженням імена і вотивні присвятні рельєфи, знайдені в Тірі, уможливлюють припущення, що певну частину солдатів римської залоги становили фракійці. Фракійцями могли бути насамперед військовослужбовці допоміжних військ римської армії, що поряд з легіонерами згадуються у написах Тіри. У складі населення також були вихідці з інших районів античного світу, про що, наприклад, свідчить надгробок з малоазійською епітафією. Незважаючи на неоднорідний склад населення, який фіксується різноманітними джерелами, немає жодних підстав говорити про значну варваризацію мешканців міста протягом І — першої половини III ст. Якась кількість варварів, безперечно, мешкала в Тірі, але вони здебільшого належали до соціально залежних верств населення і не могли помітно впливати на культуру та побут жителів міста переважно грецького походження. В просопографії Тіри протягом цього періоду добре простежуються провінційно-римські впливи, що пояснюється тісними зв'язками міста з нижньомезійськими провінціями.
1105
Свенцицкая И. С. Разрушение гражданского коллектива и полисной собственности в провинции Азии // ВДИ. — 1969. — № 3. — С. 131.
1106
Савостина Е. А. Римские имена... — С. 136, 139; Кадеев В. И. Указ. соч. — С. 90—100.