ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
ПОТРІБНА ДОПОМОГА? ПРОСТО ПОПРОСІТЬ
Мій колишній студент Том Моріаріті переконливо продемонстрував, що простота ситуації може заохотити нью-йоркських очевидців допомогти діями[344]. Розігрувалося два сценарії, коли спільниця Тома залишала гаманець на столику в громадській їдальні, де товпилася купа людей, або радіоприймач на килимку посеред переповненого пляжу. Потім ще один член його команди намагався вкрасти гаманець чи радіоприймач, а Том записував на камеру дії тих, хто перебував на місці вдаваного злочину. У половині випадків справді ніхто не втрутився і злодюжці дозволяли піти. Проте в решті випадків майже кожен поспішав на допомогу і запобігав злочину. Що стало причиною такої різниці?
У перших випадках жінка до свого відлучення майже не вступала з сусідами в контакт. Натомість в других вона просто просила найближчу людину подивитися за гаманцем чи радіо, доки її небуде. Цей прямий запит створив соціальне зобов’язання захищати майно незнайомки — обов’язок, який всі вповні виконали. Потрібна допомога? Просто попросіть. З великою ймовірністю вам допоможуть навіть байдужі й черстві жителі Нью-Йорка чи інших мегаполісів.
Результати цього дослідження виокремлюють іншу тему, яку ми піднімали — соціальні ситуації створюють і можуть змінити люди. Ми не роботи, які функціонують за ситуаційними програмами, і ми можемо будь-що запрограмоване в нас змінити своїми креативними і конструктивними діями. Проблема у тому, що ми надто часто приймаємо чужі визначення ситуації й норми, а не хочемо самі ризикнути їх змінити і відкрити нові можливості поведінки. Одним цікавим наслідком таких досліджень щодо пасивних і відповідальних очевидців стала поява порівняно нової сфери соціальної психології — досліджень допомоги й альтруїзму (добре узагальнені в монографії Дейвида Шредера і його колег[345]).
НАСКІЛЬКИ ДОБРІ САМАРИТЯНИ, КОЛИ ПОСПІШАЮТЬ?
Група соціальних психологів переконливо продемонструвала, що ненадання допомоги незнайомцеві у разі потреби радше залежить від ситуативних чинників, ніж вадливих схильностей[346]. Це одне з моїх улюблених досліджень, тож зіграймо ще раз у гру, де ви будете досліджуваним.
Уявіть, що ви — студент духовної семінарії Принстонського університету і готуєтеся стати священиком. Ви йдете виголосити проповідь про доброго самаритянина, яку запишуть на відеокамеру, а сам запис використають у психологічному дослідженні ефективної комунікації. Ви досить добре знаєте 10 розділ Євангеліє від Луки. Це проповідь про єдину людину, яка затрималася і допомогла жертві розбійників на дорозі з Єрусалима до Єрихона. Євангеліє каже, що він отримає нагороду на Небесах за те, що на Землі був добрим самаритянином — біблійна наука для всіх нас про чесноти альтруїзму.
Тож уявіть, що дорогою з факультету психології до студії відеозапису ви минаєте незнайомця, який лежить скулений на землі і стогне. Без сумніву він потребує допомоги! Чи можете ви уявити будь-які причини, які завадили би вам затриматися і стати добрим самарянином, особливо, якщо ви подумки повторюєте цю притчу?
Повернімося в часі до факультету психології — вам сказали, що ви запізнюєтеся на запис і мусите поспішати. Всіх учасників дослідження, семінаристів, розділили на дві групи: учасникам однієї із них повідомляли, що у них лишилося мало часу, іншої — що до запису вдосталь часу. Але чи має значення брак часу, якщо ви (чи будь-хто інший) — добра людина, майже свята, і саме зараз розмірковуєте про допомогу незнайомцеві в біді, як це зробив колись добрий самаритянин? Я залюбки поб’юся об заклад, що ви вважаєте, ніби така дрібниця не має значення. Звісно, ви затримаєтеся і допоможете, не зважаючи на обставини. Й інші семінаристи також допоможуть жертві в біді.
Вгадуємо далі — якщо ви прийняли парі, то програли. З погляду жертви висновок такий: ніколи не будь жертвою чи нужденним, коли люди запізнюються чи поспішають. Майже всі семінаристи — аж 90% — проґавили негайну і чарівну нагоду стати добрим самаритянином, бо спішили виголосити проповідь про нього. Вони пережили конфлікт інтересів: допомога науці чи допомога жертві. Наука перемогла, а жертва залишилася страждати. (Як ви здогадуєтесь, роль жертви зіграв колега експериментатора.)
Що більше часу мали семінаристи, то більше зростала ймовірність, що вони нададуть допомогу. Тому ситуаційна змінна — поспіх — стала головним чинником, що визначав, хто надасть допомогу, а хто ні. Не було потреби шукати диспозиційних пояснень поведінки тих семінаристів, які не надали допомоги (присвоювати їм такі риси як: безсердечність, цинізм чи байдужість, як це робили у випадку свідків трагедії нещасної Кітті Дженовезе). У повторному дослідженні отримали такі самі результати, навіть коли семінаристи поспішали виконати менш важливе завдання — більшість із них не затрималася допомогти. Висновок з цього дослідження — замість запитувати, хто допоміг, а хто ні, краще шукати, які соціальні і психологічні особливості ситуації вплинули на це[347].
344
T. Moriarity, «Crime, Commitment, and the Responsive Bystander: Two Field Experiments,» Journal of Personality and Social Psychology 31 (1975).—Стор. 370-76.
345
D. A. Schroeder, L. A. Penner, J. F. Dovidio, J. A. Pilliavan, The Psychology of Helping and Altruism: Problems and Puzzles, New York: McGraw-Hill, 1995. Також див. C. D. Batson, «Prosocial Motivation: Why Do We Help Others?» in Advanced Social Psychology, ed. A. Tesser, New York: McGraw-Hill, 1995 ).—Стор. 333 - 81; E. Straub, «Helping a Distressed Person: Social, Personality, and Stimulus Determinants», Advances in Experimental Social Psychology, vol. 7, ed. L. Berkowitz, New York: Academic Press, 1974).—Стор. 293-341.
346
J. M. Darley, C. D. Batson, «From Jerusalem to Jericho: A Study of Situational Variables in Helping Behavior», Journal of Personality and Social Psychology 27 (1973).—Стор. 100-8.
347
C. D. Batson et al. «Failure to Help in a Hurry: Callousness or Conflict?», Personality and Social Psychology Bulletin 4 (1978).—Стор. 97-101.