Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
Невеличка Камбоджа, що розташована поруч з Тибетом, може багато чого «розповісти». її численні пам'ятки дуже вже схожі на пам'ятки давніх народів Америки — майя, інків, тол-теків, яких фашисти вважали своїми духовними пращурами. А хіба в діях червоних кхмерів не проглядається почерк гітлерівських штурмових загонів, різного роду зондеркоманд? Пол-потівці мотиками вбивали всіх, хто вмів читати або носив окуляри, тотально нищили храми, а зібране з них золото мріяли використати на будівництво пам'ятника Пол Поту — цьому азійському есесівцю № 1. Та й комуністами вони себе називали зовсім не випадково. Всюди чіпляли портрети Леніна, Сталіна, Мао Цзедуна і водночас ретельно штудіювали фашистську біблію А. Розенберга «Міфи XX століття». І нічого дивного тут немає. Головний ідеолог фашизму — цей арієць до мозку кісток, — виявляється, був вихідцем із Росії. Свого часу він перебував у лавах РСДРП (більшовиків), дружив із самим Ф. Дзержинським, навіть обіймав посаду чекістського комісара.
Ні, що не кажіть, Юрію Михайловичу, а гестапо виникло не на порожньому місці! Як на мене, то воно має міцну більшовицьку закваску. Сподіваюсь, що майбутні вчені-історики докопаються до істини.
УКРАЇНСЬКА ІДЕЯ
Украинский народ умен и знает, чего хочет.
Петр І
ДУХОВНИЙ СТРИЖЕНЬ СУСПІЛЬСТВА
Органическая функция, которая возложена на ту или другую нацию в этой вселенской жизни — вот ее истинная национальная идея.
В. С. Соловьев
Цей розділ я написав уже після смерті Гуру — як підсумок його і своїх власних міркувань.
У доперебудовні часи ми навіть не чули про українську чи ще яку-небудь національну ідею. Лише окремим спеціалістам з історії філософії дозволялося знати про концепції В. Соловйова, С. Булгакова, М. Бердяева, які торкалися російської ідеї, та ще більш обережно говорилося про національну самосвідомість і світогляд, національну гордість і характер українського народу. І раптом — вибух публікацій (спочатку з діаспори, потім і вітчизняних), телепередач, виступів на мітингах, розмов — і все про одне: Навіщо живемо? Куди йдемо? Яка наша національна ідея?
Зарясніли імена подвижників української ідеї, і які імена! П. Куліш, М. Костомаров, Т. Шевченко, М. Максимович, М. Драгоманов, І. Франко, Леся Українка, В. Липинський, Д. Антонович, Ю. Липа, В. Винниченко, М. Грушевський, С. Єфремов… Але що далі в ліс, то більше дров. У вирі публікацій уже важко розібратися. Тут тобі і менталітет, і світогляд, і культура народу, і завдання відродження, і… чого тільки немає на тому ярмарку…
Про національну ідею можна говорити в двох аспектах — приземленому і піднесеному. У першому аспекті національна ідея притаманна кожному народові — великому і малому, історичному і «звичайному». Це суть історії і життя народу, котра увійшла у свідомість етносу, його еліти, суть, котра не виходить за чисто етнічні устремління: зберегти чисельність народу чи нарощувати її, знайти свою територію (життєвий простір), забезпечити «нормальне» життя своїм людям без катаклізмів, потрясінь і кровопускань. Усе так просто, природно. І більшість із 3000 етносів, котрі нині живуть на Землі, так «по-розумному» і діє — реалізує свою ідею. Швейцарці і датчани, шведи і норвежці, португальці і голландці. Туніс і Гана, Канада і Мексика, Ісландія і Нова Зеландія знайшли свою екологічну нішу, тримаються її й ніби кажуть світові: «Не зачіпайте нас ради Бога, і ми вас не зачепимо». У цілому це щасливі народи.
Але є й інші — Богом позначені, доленосні (у тій чи іншій мірі) для своєї раси і для всього людства народи, у які Бог вклав свій Промисел, прирік (так-так, прирік) їх на складне, подвижницьке життя, дав їм нести хреста. Я маю на увазі насамперед український етнос. Наші пращури, мешканці Подніпров'я і Подністров'я, так званої контактної зони двох світів Сходу і Заходу, як ті рослини, що вчепилися корінням у свою землю, гнулися, часто гинули під ударами хвиль, але знову й знову випростовувалися… А було ж куди відійти з цих відкритих степових просторів. Були гори — і Кавказ, і Карпати, а за Дунаєм — Балкани. Багато хто й переселявся туди. Але не всі. Залишався й міцнів на великому степовому шляху від Алтаю до Карпат народ, який здійснював велику арійську місію.
У доленосному розумінні національна ідея — це те, що об'єднує народ на переломних, критичних етапах історії, пробуджує у ньому героїзм, готовність до подвигу, жертовності в ім'я важливої і навіть великої (у народному розумінні) мети.