Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
Минулі досягнення цивілізації згодом проявляються у вигляді міфів, легенд, вірувань, містерій. Інколи такі прояви набувають особливої сили, особливого духовного і вольового сплеску нації на чолі зі своїм фюрером. Будучи харизматичною особистістю, останній надає нації особливо могутнього імпульсу, своєрідної «Мага-врати» [Мага-врата (санскр.)—«мага» — могутній, «врата»—дорога, ворота, сила].
Така активність (Вріль) нації наступає через кожні 800 років. Останній раз «Могутня сила» вирвалася із душі тевтонів у XIII столітті, коли Тевтонський орден заволодів землями Польщі, Прибалтики, частини Білорусі. У 30—40-х роках XX століття наступила пора нового духовно-енергетичного вибуху спадщини предків.
І це певним чином відповідає істині, якщо відкинути містичну Вріль. Однак гітлерівці йшли далі, помилково вважаючи, що духовні цінності, та й сама Вріль, закодовані в підсвідомості, успадковуються через гени, через кров. Все це, на їх думку, входить в генетичну пам'ять, кров народу. Тепер зрозуміло, чому вони так ретельно оберігали чистоту своєї раси. Майже всі фашистські неподобства — від ізоляції і виселення євреїв до холокосту, бузувірських медичних експериментів над людьми, від спалення книг до жорстокого контролю народжуваності у «немічних» і «ненормальних», від заборони аномальних статевих зв язків до заохочення парування арійок і арійців і регламентації шлюбів вищих есесівських чинів, — все це підпорядковувалося боротьбі за чистоту німецької крові, селекції нордичних аріїв — «надлюдей».
— Ну, а більшовицький соціалізм — це той же фашизм, але слов'янського типу? — запитав я Гуру.
— Не зовсім так. Сталінізм — це гітлеризм без «ліво-арійства», холокосту і містики, але з диктатурою пролетаріату, розкуркулюванням, голодомором.
Спочатку (до «ночі довгих ножів» 1934 р.) між фашизмом і більшовизмом було чимало спільного. За Е. Рема (заступник Гітлера по партії і командир штурмових загонів) багато німецьких комуністів і соціалістів вступали до націонал-соціалістичної партії. У1933 році після приходу до влади Гітлера навіть формується кілька штурмових підрозділів, переважно із комуністів. Ось одна з їх популярних пісень:
Мы — армия свастики, Волна бушующих знамен, Мы выведем германских рабочих На дорогу новой свободы, К лучезарному будущему.
Досить знайомий мотив, чи не правда?
І ще один красномовний факт. На початку 30-х років Гітлер і Сталін намагалися схожими методами вирішити єврейську проблему. Гітлер планував усіх євреїв, що проживали в Німеччині, вислати на острів Мадагаскар, а Сталін місцем компактного проживання євреїв обрав Далекий Схід — Єврейську автономну область. Однак через рік гітлерівці рішуче розправилися з лівими силами у своїх рядах, різко повернули вправо і почали орієнтуватися на фінансових магнатів.
Більшовики, дійсно, не вдавалися до містики [Сказане вище зовсім не виключає випадків, коли окремі діячі сталінського режиму користувалися послугами ворожок, чаклунів. Взяти хоча б Л. П. Берію, який мав особистого астролога]. Вони, як відомо, відкидали все ідеальне, духовне і абсолютизували матеріалізм. Але така крайність також завдає удару особистості, її духовній іпостасі. Богом дану людині душу вони заперечують і починають творити (виховувати) нових індивідів — таких собі Homo novus'iв, котрі не знають свого коріння, своєї національності, а цілком і повністю зорієнтовані на міфічне «світле майбутнє': Цілком природно, що арійська проблема для плебейської диктатури була, як червона ганчірка для бика. Якщо її і порушували, то лише з метою висміяти «арійських» вандалів.
«ГІСТЬ З ХРАМУ ПРЕДКІВ»
Я прийшов з Храму предків… Л. Силенко
— Тепер ми повинні повернутися до питання Рун-віри і розглянути його в новому, досі невідомому нам, ракурсі. А почну свою розповідь з уже згадуваного «громадського» формування «Аненербе», де верховодили Гіммлер, Зіверс, Бергер, Хірт та ін. Як і товариство «Туле», воно виконувало важливе соціальне замовлення нацистів. Весь його науковий потенціал спрямовувався на «обґрунтування» расистької доктрини фашистів.
Широкомасштабні археологічні розкопки німецьких істориків в Тибеті, Палестині, Андах проводились тільки під егідою «Аненербе».
У 1937 році Гіммлер інтегрував «Аненербе» в СС, підпорядкувавши його управлінню, що відало концтаборами. Згодом (у 1939 р.) товариство, крім історико-археологічних і етнічних досліджень, починає проводити медичні експерименти над полоненими. Відомі німецькі лікарі Менгеле, Кьоніг, Тілон, Клейн, які скалічили десятки тисяч людей, були серед найактивніших членів «Аненербе».