Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
Неважко довести, що основним із названих «трьох китів» виступає державність. Національна держава — альфа і омега української ідеї. Буде незалежна держава Україна — буде і самостійність, і соборність. Втратимо державу і знову зануримося в історичну темряву, в якій перебували понад 300 років. «Народ, — писав Гегель, — стає історією і антропологією лише у формі держави».
Власна держава — ось всепоглинаюча мета українських патріотів усіх часів. Багато років наші землі були не «нашими», а входили до складу різних імперій. Тому «самостійницька» ідея у крові наших співвітчизників. Чим більше Україна перебувала в залежності від сусідніх держав, тим сильнішим було наше прагнення до свободи. Згадайте історичні універсали Центральної Ради, котрі привели до проголошення у 1918 році Української Народної Республіки.
В кінці XX століття почався новий етап боротьби за українську державність, в результаті якої у 1990 році Верховна Рада, виражаючи волю народу України, прагнучи створити демократичне суспільство, виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини, шануючи національні права всіх народів, дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України, визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України, проголосила «державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах» [Декларація про державний суверенітет України. — К., 1990. — С 3].
Отже, держава у нас є. Але вона зовсім юна, недосвідчена, хоча їй і виповнилося вже 10 літ. Попереду багато роботи, оскільки маємо збудувати державу, гідну великої європейської нації, якою є за своєю природою наш народ. Ми розуміємо ідею державотворення досить широко — як формування основ цивілізованого демократичного суспільства — його конституції, системи законів, компетентної адміністрації «знизу доверху» і «вшир» — у кожному регіоні. І нарешті, формування української державності повинно включати зміцнення державної (виконавської) дисципліни, наведення елементарного порядку.
Ще великий наш Кобзар терзав себе питанням:
Чи діждемося Вашингтона З новим і праведним законом.
Діждемося! Запорукою цього служить благородна арійська мрія, що захована глибоко і надійно в підсвідомості, у душі українського народу і яка виявляється у мріях, легендах, символах, рисах характеру, звичаях нації, її невмирущому прагненні до волі й незалежності.
ГОЛОС НАРОДУ
— Ти якої нації?
— Руської.
— А чого ж ти українською розмовляєш?
— Та я ж хохол!
Вулична розмова
З'ясовуючи суть української ідеї, варто пам'ятати: Україна — не етнічно-національна, а політично-національна держава. Так розпорядилася історія. При всій симпатії до західноукраїнських націоналістів (симпатії суто людської, як до людей з лицарськими нахилами, готових особисті інтереси підпорядковувати національним; безумовно, це — найчесніший загін борців за українську ідею) вузькоетнічний підхід до розуміння держави вважаємо неправильним і навіть небезпечним. Маємо на увазі, звичайно, крайніх націоналістів. Такий підхід може лише завдати шкоди українській ідеї, посіяти зерна розбрату на нашій землі і, справді, звести Україну, як пишуть російські шовіністи, до розмірів чотирьох областей.
Хто носій української ідеї? Український народ. Який він? Етнічні українці становлять майже 70 відсотків населення країни; 22–23 відсотки — росіяни; решта — поляки, євреї, татари, німці, греки та ін. З етнічних українців лише 45–50 відсотків розмовляють рідною мовою (у містах близько 30 %). Інші — російською. У східних і південних районах України живе 2/3 населення країни і зосереджений основний індустріальний потенціал. Тут переважають російська мова і російський менталітет. Це сьогоднішні реалії. Чи заважають вони реалізації української ідеї? Звичайно.
На жаль, ще й досі трапляються непоодинокі факти, які свідчать про розірваність, роздвоєння менталітету наших громадян. Хіба не видно конфесійної роз'єднаності, відмінностей у способі мислення, психології, устремліннях, прагненнях жителів західних і центральних областей України, з одного боку, і жителів Донбасу, південних регіонів країни — з другого?