Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
Важливим складником української ідеї є ідея конструктивного націоналізму. Європа від неї відмовилась у другій половині XIX століття. Такі корифеї соціології, як Г. Гоббс, К. Маркс, М. Вебер, вважали націоналізм «неповноцінною і непридатною для Європи доктриною». А Маркс пішов далі — замінив націоналізм пролетарським інтернаціоналізмом («У пролетарів немає батьківщини!»). Більшовики «доопрацювали» ідею інтернаціоналізму. За їх доктриною, «світ ділиться не на народи, а на класи».
Чому в Радянському Союзі численні криваві справи були пов'язані саме з «українським буржуазним націоналізмом»? Чому ніхто не говорив про білоруський, узбецький чи вірменський буржуазний націоналізм? Тому, що конструктивний націоналізм — елемент великої української мрії, те, що робить (і ще зробить) наш народ великим, те, що в сиву давнину змусило біблійних пророків позначити Україну серед історичних націй минулого і майбутнього [Ми говоримо про конструктивний український націоналізм з його величчю, широтою, самоповагою і повагою до національних почуттів інших народів, а не про «донцовщину» (крайній націоналізм)].
Наприкінці XIX століття рух за реалізацію української ідеї особливої сили набуває у західних областях України, що перебували у складі Австро-Угорщини. Почався «львівський період визвольного руху», духовним центром української нації фактично став Львів. А в цілому Галичина — знову Галичина! — зробилася світочем національної ідеї. Гасла Кирило-Мефодіївського товариства підхопила «Молода Україна» [Щомісячний молодіжний журнал. Виходив у Львові у 1900–1903 роках]. Іван Франко та інші інтелігенти «австрійської України» піднесли прапор конструктивного націоналізму — прапор незалежності.
Але все-таки у чому слабкість української ідеології тієї доби? Точніше, у якому напрямі її потрібно доопрацювати, враховуючи абсолютно нові умови, що виникли у всьому світі, в Росії і в самій Україні? Що потрібно робити сучасним однодумцям Куліша, Франка, Драгоманова, Грушевського, Єфремова?
По-перше, великі українці-мислителі, про яких ішла мова, були дітьми свого часу. А у тогочасній науці домінував історичний матеріалізм. Ми не хочемо сказати, що Франко чи Леся Українка були матеріалістами і ледве не пролетарськими революціонерами-марксистами, якими вважали їх ще зовсім недавно. Але всі вони, включаючи і Липинського, і навіть Донцова, творили в умовах матеріалізму, а Святе Письмо вважали просто вигадкою.
По-друге, ідея української державності не могла набути своєї завершеності в період, коли наші землі були південно-західним краєм Росії. За таких умов говорити про Українську державу, її функції було просто неактуально. «Доб'ємося незалежності, державної самостійності, а там видно буде, не пропадемо!» — ось установка тогочасної національної інтелігенції України, і це природно.
Сьогодні Україна дійсно незалежна! Але робота щодо реалізації національної ідеї тільки розпочинається. Ось тут і треба визначитися, Потрібні не тільки волання, а ще й конструктивна, розумна, наполеглива праця у галузі державотворення, духовного відродження нації, у зведенні міцних економічних підвалин нашого буття.
Отже, постає велике завдання перед лідерами української нації, її елітою — зробити так, щоб ідея заволоділа широкими масами і вилилась у струнку програму дій. Адже скільки не хитай головою і не розводь руками, національна ідея від того не втілиться в життя. Необхідна систематична робота. З чого починати? З самого початку…
АЛЬФА I ОМЕГА НАШОЇ ІДЕЇ
Недержавність — хвороба наша. В. Липинський
Ми вже говорили, що національна ідея — це те, що об'єднує народ, гуртує і надихає його на подвижництво; це духовна концентрація національної самосвідомості, розуміння народом суті свого існування, свого призначення. Для нас, українців, насамперед, це:
— незалежність (самостійність);
— державність;
— соборність.
На цих «трьох китах» ґрунтується одвічна українська мрія. І весь світ повинен знати, що одна з найбільших у Європі націй з такою грандіозною історією, такими заслугами перед європейською цивілізацією, всупереч усім обставинам, ні на мить не могла «заспати», забути про те, що вона була позбавлена основних атрибутів повноцінного етнічного організму.