Грушевський, Скоропадський, Петлюра
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9223-6
- Жанр: История
Электронная книга - «Грушевський, Скоропадський, Петлюра». Краткое содержание книги:
Такі розклади об’єктивно відкривали для гетьманської зовнішньої політики нехай незначну, але все ж таки реальну можливість такого-сякого маневру.
Окремо звернімо увагу і на те, що «зовнішня політика Української Держави мала проводитись в кількох напрямах: відносини з державами Четверного союзу, державами Антанти, нейтральними країнами, державними утвореннями на території колишньої Російської імперії. Окремим і значним зовнішньополітичним питанням, що витікало з умов Брестського миру від 3 березня 1918 p., було укладення мирної угоди з радянською Росією»[146].
Сказавши А, мусимо сказати і Б: рухатися в цих напрямках чи то паралельно, чи то одночасно, чи то в будь-який інший спосіб було неможливо — парафувавши Берестейську угоду, гетьман став заклятим ворогом і Антанти, і «білої» Росії.
Евентуально можлива мирова угода з більшовиками (оскільки така угода означала офіційне визнання цих людоїдів) також сприяла переходу до ворожого щодо Скоропадського табору професіоналів російського походження, на яких він теоретично міг опертися.
А спроба налагодити хоч якісь стосунки з регіональними небільшовицькими державними утвореннями категорично суперечила німецьким та австрійським політичним розрахункам...
Вирішувати ці та інші завдання випало визначному українському державному, політичному та громадському діячеві, Дмитрові Дорошенку.
Хто такий Дмитро Дорошенко?
Народився в м. Вільно (тепер Вільнюс), нащадок старовинного козацького старшинського роду (з нього походили, зокрема, гетьмани Михайло та Петро Дорошенки). Навчався на історико-філологічному факультеті Варшавського, Київського та Петербурзького університетів. Голова Української студентської громади в Петербурзі (1903), член Революційної Української партії, згодом — Товариства українських поступовців, засновник «Просвіти» в Полтавській губернії. У 1910—1944 рр. — редактор часопису «Дніпровські хвилі» (Катеринослав). У 1915 р. — уповноважений Всеросійського союзу міст на Південно-Західному фронті, голова відділу допомоги українцям на окупованих російськими військами землях Галичини і Буковини. У 1917 р. — член УПСФ, член УЦР. З квітня 1917 р. — урядовий комісар Галичини і Буковини з правами генерал-губернатора. Восени 1917 р. — губернський комісар Чернігівщини. У травні—листопаді — міністр закордонних справ УД. У 1919 р. — доцент Кам’янець-Подільського українського університету. З 1920 р. — на еміграції. Один із засновників прогетьманського Українського союзу хліборобів-державників. Професор Українського вільного університету (1921—1951, Відень, Мюнхен, Прага), голова Українського наукового інституту (1926—1931, Берлін). Автор близько 1 тис. розвідок з історії України.
Головні праці: «Нарис історії України» (ч. 1—2, 1932—1933), «Історія України 1917—1923» (ч. 1—2, 1930, 1932), «Огляд української історіографії» (1932), «Православна церква в минулому і сучасному житті українського народу» (1940).
Зовнішньополітична діяльність: кадри — продовження
Розуміючи масштаби та гостроту проблем, які постали перед УД, Дорошенко насамперед запросив до співпраці в Міністерстві найбільш відомих у національному середовищі інтелектуалів.: А. Галипа, О. Ейхельмана, О. Карпінського, І. Красковського, М. Левицького, B. Липинського, К. Лоського, Є. Лукасевича, І. Мірного, М. Славинського, М. Ткаченка, М. Суковкіна, В. Оренчука, Л. Цегельського, Ф. Штейнгеля, О. Шульгіна, А. Яковліва (ознайомитися з біографіями цих достойників вам допоможе Google всемогутній).
Усе «це були люди, як правило, з високим освітнім та інтелектуальним цензом, представники дворянсько-шляхетських, землевласницьких верств суспільства, які відзначалися серйозними професійними дипломатичними здібностями»[147].
Розбудова диппредставництв
У міжчасі, маневруючи поміж основними геополітичними гравцями, відомство Дорошенка розбудовувало мережу зовнішньополітичних представництв. Темпи розбудови вражають і сьогодні.