Грушевський, Скоропадський, Петлюра

Перший відомий на сьогодні зовнішньополітичний документ режиму — це особистий лист його керівника послові Німеччини в Україні баронові фон Мумму щодо Криму та Чорноморського флоту від 15 травня. «Особливе значіння для відродження України, — писав гетьман, — полягає в справі установлення її кордонів, особливо південного, і таким чином, оволодіння Кримом. Прилучення Криму[145]мало б те значіння для Української Держави, що вона була б забезпечена продуктами першої необхідності, ...одержала б такі природні порти, як Севастополь і Теодосія. Без Криму, — переконував Скоропадський, — ...Україна без Криму стати сильною державою не могла б і особливо з економічного боку була б несильною». ...«З питанням прилучення Криму тісно зв’язане питання про Чорноморський флот, — писав далі гетьман, — ...позбавлення її цього флоту було б болючим ударом, який би вразив почуття національної гордості цілого Українського народу. Я гадаю, що в цьому питанні, як і в справі створення української армії, інтереси Української Держави відповідають намірам і цілям Німецької Держави», з якою «я вважаю необхідним для добра моєї батьківщини — України — йти непохитно чесно і одверто рука в руку», оскільки «бачу в цій орієнтації міцну підставу для добробуту і для майбутнього розцвіту цілого українського народу».

Зазначимо відразу: зовнішньополітична діяльність Гетьманату була жорстко детермінована зобов’язаннями, які прийняв на себе, але не спромігся виконати попередній політичний режим. Про вихід за ці межі в час та в умовах, коли доля війни, що вирішувалася на Західному фронті, висіла буквально на волосині, в умовах зруйнованої та спаленої селюками та міськими люмпенами країни, в умовах відсутності власних збройних сил, адміністративного апарату, судової влади, присутності на території держави 300-тисячного окупаційного корпусу, запрошеного Центральною Радою, Скоропадський та його соратники в той час навіть і мріяти не могли.