Грушевський, Скоропадський, Петлюра
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9223-6
- Жанр: История
Электронная книга - «Грушевський, Скоропадський, Петлюра». Краткое содержание книги:
На потреби православної церкви:
— 1 117 600 карб. — «на утримання членів Всеукраїнського Православного церковного собору та інші видатки цього собору» (7 червня),
— 120 000 карб. — «на утримання... православного духовенства в окупованих землях Холмщини, Підляшшя та Полісся» (2 липня).
Інші видатки:
— 100 000 карб. — «на боротьбу з підробленням грошових знаків і для негайних витрат в зв’язку з перетвором грошової системи» (29 червня),
— 2 557 535 карб. — на громадські роботи, в т. ч. на упорядкування могили Т. Шевченка (5 серпня)[141].
Відновлення залізниць
Чи не перша турбота нової державної адміністрації — відновлення нормального, цивілізованого, «дореволюційного» стану залізниць. Справа більш ніж нагальна. Упродовж «революційних» місяців залізниці, особливо їх рухомий склад, перетворилися на огидні вбиральні. Наведемо лише одне свідчення. Воно належить генералові Альфреду Вільяму Ноксу, британському військовому аташе в Росії в 1911—1918 рр.:
«Улюбленим спортом солдат, які примощувалися на дахах класних вагонів, було мочитися у вентилятори, для того, щоби докучати буржуям, які їхали всередині вагонів. Залізничних службовців, які намагалися завадити цьому, вони били»[142].
Гетьманський режим прагнув покласти край цим та іншим «розвагам» такого штибу. 13 травня, а навздогін ще і 27-го Міністерство шляхів у відповідному наказі охарактеризувало існуючий стан справ у цій царині, що склався внаслідок річної діяльності УЦР, так: «Для знищення ганебного становища, яке являє собою пасажирський рух, гостро наказую, щоб усі пасажирські потягові вагони негайно були налагоджені, начисто причепурені, як усередині, так і зверху. Щоб кондуктори щиро виконували свої обов’язки, щоб усі урядовці були одягнені в уніформу. Наказую також, — вказував документ, — зробити рішуче розпорядження про доведення до найчистішого стану великих та малих світлиць, уборних, шафарень, пасажирських платформ та під’їздів».
За день — 15 травня — розпочався тихий процес українізації: Південно-Західну залізницю перейменували на Правобережну, Південну на Слобідську, Катерининську на Запорізьку.
20 травня уряд фактично запровадив на залізничних шляхах сполучення диктатуру профильного міністра. Рада Міністрів «уповноважила» керівника відомства «видавати, одміняти, заміняти та доповнювати всі постанови, які торкаються видання і переведення в життя загального статуту залізниць, нових тарифів, правил і умов перевозу пасажирів, багажу і грузів, побільшення додаткових зборів, установляти тарифні протяги поміж станціями, також одміняти, заміняти і продовжувати строк дійсності тарифів, правил і умов перевозу і тарифних протягів, дійсних на залізних дорогах», причому всім цим вказівкам надавалася «обов’язкова сила закону»[143].
Соціальні питання
Військовополонені та інваліди війни
До цієї теми зверталися принаймні 5 разів. 25 травня міністрові охорони здоров’я видали 2 млн карб. «на видатки по утриманню та лікуванню інвалідів, які повертаються з полону».
25 червня ухвалили з’ясувати кількість військовополонених у німецьких таборах з тим, щоби надіслати їм подарунки. 17 серпня постановили «якомога скоріше заслухати законопроект про військовополонених», зокрема з’ясувати їх становище в Австро-Угорщині, Болгарії, Німеччині, Туреччині. 25 листопада на Раді Міністрів вирішували питання про співпрацю з комітетом по наданню допомоги військовополоненим, який очолювала дружина Скоропадського — Олександра. 26 листопада асигнували 25 млн карб. — і це тільки на «евакуацію військовополонених з Австро-Угорщини».
Робітниче питання
Керівники, як би сьогодні сказали, «соціально-економічного блоку» новопосталої держави цілком ясно розуміли, що унормування відносин у цій сфері абсолютно неможливе без припинення пролетарського «бєзпрєдєлу», який запанував у країні після усунення від влади останнього російського імператора.
Насамперед, треба було відновити права приватних власників, покласти край втручанню найманих працівників у питання оперативного управління виробництвом, повернути на підприємства професіоналів-виробничників. Цим і зайнялися в першу чергу.