Грушевський, Скоропадський, Петлюра

29 червня міністр праці Вагнер розіслав по всіх промислових підприємствах спеціальний обіжник, яким встановлювалися межі компетенції професійних робітничих спілок та власників підприємств. Першими словами були такі: «Руйнуюча війна і наступні ненормальні умови течії життя викликали повну руїну державного господарства, наслідком чого виявилось скорочення виробу цінностей і ступневе огоління держави».

Виходячи з цього, пан міністр зажадав повернутися до умов нормального життя, за яких «коло компетенції професійних робітничих організацій і заводських комітетів обмежується захистом професійних інтересів робітників і піклуванням про устрій їх побуту», а «втручання робітників у розпорядчі права адміністрації, ...фінансові і технічні заходи заводо­управління і, зокрема, самовільне установлення контролю над виробом, недопустимо». І далі: «всі організації робітників не професійного характеру (тобто так звані ради робітничих депутатів. — Д. Я.) не можуть ні­яким робом впливати на життя окремих промислових підприємств». Одно­часно міністр зажадав негайного повернення власникам украденого в них робітничими організаціями майна, запровадив заборону на страйки в держустановах, на транспорті та в установах, які забезпечують життєдіяльність населення, безумовного відновлення дії правил внутрішнього розпорядку на підприємствах, з’ясування стосунків між власниками та найманими робітниками виключно в судовому порядку «в зазначених законом межах».

Наступного дня, 30 червня, уряд ухвалив створити при Міністерстві праці особливий Комітет праці, який мав обговорювати та залагоджувати конфліктні питання взаємин працедавців і робітників. Треба сказати, що на даному конкретному напрямку державна адміністрація великого клопоту фактично не мала. Хіба 17 липня довелося заслухати доповідь міністра шляхів сполучення про страйк на залізницях, який поставив на порядок денний питання про заборону страйків на підприємствах, які «мають загальнодержавне значення». Рішення ухвалили таке: оскільки страйки в даних конкретних обставинах «являють собою серйозну небезпеку для самого існування держави», то «інтереси держави вимагають від урядової влади найенергійніших заходів проти таких страйків».