Любов дика та прекрасна
- Автор: Смолл Бертрис
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4109-1
- Переводчик: Наталья Третьякова
- Жанр: Исторические любовные романы
Электронная книга - «Любов дика та прекрасна». Краткое содержание книги:
Йому подобалося, як зосереджено й вдумливо вона грає, а сам був не в змозі відвести погляд від її чудовних персів і раптом усвідомив, що опинився на межі поразки. Вона навмисно виставляла груди вперед і рухалася так, щоб вони спокусливо гайдалися. Щоб усунути таку перевагу, Цикалазаде обійшов навколо столу й сів поруч. Недбало обійнявши Кат, він пестив м'які жіночі груди, насолоджуючись її розгубленим зітханням і тим, як раптово набряк рожевий сосок. Голова паші схилилася, і він поцілував шовковисте Катріонине плече, пересуваючи свою фігурку короля на очевидно вразливу позицію. Розгублена, не спроможна мислити, Кат переставила свою королеву й з жахом почула тихий смішок візира.
— Шах, моя неуважна красуне, і, — він кинув її спиною на подушки, — мат!
Незчулася вона, як Цикалазаде опинився на ній і, сміючись, дивився на неї згори вниз. Його руки ніжили пружні округлості, що здригалися під його дотиком.
— Не гнівайся на мене, солодка моя Інчилі. Ти надто знадлива, щоб я спромігся встояти, і я не хочу грати з тобою в жодні ігри, я хочу кохатися.
— Я не належу до тих ваших м’якеньких красунь гарему, які поспішають розсунути ноги перед господарем, — відрубала Кат. — І я не віддамся! Вам доведеться мене зґвалтувати!
Він знову засміявсь, і очі в нього заблищали.
— Гаразд, — сказав він, — зґвалтую, у цьому теж є своя особлива принадність.
І вона відчула, як його руки торкаються її стегон, розв’язують смугастий пояс та стягають шовкові штани.
— Ні! — пронизливо закричала вона. — Ні!
Розлючено опираючись йому, вона спробувала вп’ястися в нього нігтями, і він засміявся. Він був набагато сильніший, і Кат швидко втомилася. Безперешкодно роздягнувши її, візир спромігся скинути й власні штани, не відпускаючи її. Тепер він притискався всім своїм оголеним тілом до її тіла, насолоджуючись цим оксамитовим дотиком. Він спробував поцілувати її, але вона роздратовано відвернулася. Посміюючись, Цика схопив голову Кат руками й накрив губами її вуста.
Він ласкаво провів язиком по її маленьких білих зубах, і хоча Катріона намагалась опиратися йому, у ній самій швидко розпалювалося бажання. Жіночі вуста розсунулись із тихим стогоном відчаю, а коли його язик просунувся в її солодкий рот, вона затремтіла під ним. Чоловічі губи лагідно торкались її очей та щік, вологих від сліз. Він зупинився і, звівшись на лікті, тихенько запитав:
— Чому ти не хочеш віддатися мені вся? Твоє тіло жадає мого, але ти відмовляєш мені в цілковитій перемозі.
— Я… я… я не кохаю вас, мій господарю Цикалазаде. Я кохаю мого чоловіка. У моїй країні жінку, яка віддає своє тіло тому, кого не кохає, вважають послідущою істотою.
— Але я кохаю тебе. Ні, Інчилі, не треба дивитися так недовірливо. Я кажу правду. Якби мене цікавило тільки твоє чарівне тіло, я б не переймався твоїми почуттями. А я переймаюся. Доки ти не належиш мені вся цілком, ти не належиш мені взагалі, а це просто нестерпно. — Напруга в його голосі здавалася небезпечною. — Ти вже ніколи не побачиш свого чоловіка. Тепер ти належиш мені, але я буду терплячим, бо справді хочу, щоб ти мене покохала. — І його чуттєві губи, вимогливі й пекучі, зімкнулися над її вустами.
Не маючи сили стриматися, Кат притислася до цього пристрасного чоловіка й відчула, як його руки пестять її тремтливе тіло. Його губи торкалися її грудей, і язик вигадливо вимальовував візерунки, завдаючи солодкої муки та вмить змусивши соски випнутися маленькими вістрями. Грайливий язик пробіг по її животу, що тремтів від дотиків, спускаючись нижче й нижче, спраглий посмакувати її солоднечею. Немов лагідним полум’ям, опікав він її гнучке тіло, і вона аж шаленіла під хвилями задоволення, що вкривали її. А потім і сам чоловік увійшов у неї, твердий і гострий, і Кат закричала від нестямного захвату, із соромом благаючи коханця не зупинятися.
Але й Цикалазаде ніколи в житті так не бажав подовжити свою насолоду. Ця жінка розпалювала в ньому полум’я жаги, незрівняне ні з чим, що йому доводилося відчувати раніше. Його кипуче сім’я бурхливо вливалося в неї, і коханка голосила від задоволення.
А потім вона знову плакала в його обіймах, змочуючи сльозами волосся чоловічих грудей. Візир міцно пригортав чужоземку до себе, рукою пестив золотаві кучері, словами заспокоював її. На якусь мить він зрозумів, як щемить її душа, бо усвідомив, що, якби сам утратив Інчилі, його життя втратило б сенс. Він, Цикалазаде-паша, великий візир султана Мухаммеда III, потрапив у шовкові тенета цієї прекрасної непокірливої рабині. Оце так іронія долі!