Любов дика та прекрасна

Навіть віддана їй Сьюзен не має здогадуватися про ці її думки. Цю таємницю вона триматиме в собі, доки не втілить усі свої наміри.

Аж ось до неї долинув Гаммідів голос, і Катріона здригнулася, відчувши докір сумління.

— Про що думаєш, моя красуне? Забагато думок не йде на користь жінці.

Вона засміялася.

— Слушне зауваження, Гамміде, але, гадаю, ти схвалив би мої думки. Я міркувала про те, що ти мені казав. Хоча й нелегко це буде, я вирішила спробувати прийняти свою долю. Зрештою, доля ця не така вже й страшна. Хтозна, чи не покохаю я згодом мого господаря Цикалазаде. Як думаєш, мені це вдасться, Гамміде? Здається, я таки справді трохи подобаюся візирові.

Гаммід ледве міг стримати піднесення й хвилювання. Вона влучила найкращий час, щоб обрати таке рішення.

— Я можу, — мовив він, ретельно добираючи слова, — трохи притишити твою тривогу, якщо ти дозволиш мені. Довіришся?

— Я спробую, але що ти надумав робити?

— Це старовинний спосіб розслаблення та навіювання, що зветься гіпнозом. Я введу тебе в стан трансу й навіюватиму тобі певні думки. Коли ти прокинешся, то простіше сприйматимеш своє становище. Однак нічого не бійся, бо, якщо ти не бажатимеш дослухатися до того, що я говоритиму, гіпноз не подіє. Твоє власне щире бажання — найкращий помічник у цьому.

— Я довірюся тобі, Гамміде, — мовила вона. — Я готова.

Євнух зняв золотий ланцюжок із маленькою діамантовою краплею ЗІ своєї шиї.

— Дивися на цю краплю, Інчилі, — він почав повільно розхитувати її перед очима Кат. — Хіба не прекрасно грає вона всіма кольорами веселки? — Його голос був заспокійливий і доброзичливий. Кат відчула, як її огортає хвиля солодкого тепла. — Ти маєш зосередитися на краплі, дитя моє, і невдовзі почнеш розслаблятися.

Кулон поволі розхитувався, і Кат відчула, як її тіло розслаблюється, а повіки важчають і очі потроху заплющуються.

— Ти спиш, Інчилі?

— Так, Гамміде.

Євнух витяг шпильку зі своїх шат, і, піднявши Катріонину ногу, швидко вколов ніжну шкіру на підошві. Вона не відсмикнула ноги й не зойкнула, тож він переконався, що жінка справді заглибилась у транс.

— Ти готова підкорятися Цикалазаде-паші як своєму власникові та господареві?

— Так, Гамміде. Я робитиму все, щоб давати йому радість.

— Я щасливий за тебе, Інчилі, і хочу, щоб ти була щаслива. Ти маєш лише слухати, що говорить твоє тіло, красуне моя. Нехай твоє прекрасне тіло керує твоїм швидким розумом. Господар Цикалазаде глибоко закоханий у тебе. Ти зачарувала його так, як ніколи не зачаровувала жодна інша жінка. Ти подаруєш йому це задоволення — відчувати, що він задовольняє тебе?

Якусь мить вона мовчала, ніби намагалась опанувати власні почуття, а потім її м’який голос мовив:

— Так, Гамміде, я віддамся господареві Цикалазаде.

Євнух задоволено всміхнувся.

— Дякую, серденько. Я радий за вас, адже ви удвох будете дуже щасливі. І ще одне. Не кажи візирові про цю нашу розмову.

— Не казатиму.