Любов дика та прекрасна
- Автор: Смолл Бертрис
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4109-1
- Переводчик: Наталья Третьякова
- Жанр: Исторические любовные романы
Электронная книга - «Любов дика та прекрасна». Краткое содержание книги:
Наступні кілька днів минули спокійно. Хоч Кат і дозволяли спілкуватися з іншими жінками гарему, вона не вважала за потрібне заводити подруг. їй цікаво було б познайомитися з Латіфою-султан, візировою дружиною, але її вона ні разу не бачила.
Третього тижня, повернувшись якось із лазні. Кат побачила, що на неї чекає головний євнух Гаммід.
— Сьогодні ввечері я збираюся представити тебе візирові, — повідомив він.
Заскочена зненацька, вона запитала:
— Так хутко?
— Тепер саме час, — запевнив той. — Ну ж бо, Інчилі, ти ж не дівчина, а досвідчена жінка. Хіба твоє прекрасне тіло не жадає чоловічих дотиків? Хіба ти не прагнеш відчути чоловічу міць глибоко в собі? Скільки часу минуло відтоді, коли ти востаннє мліла в руках коханого?
— Досить, — прошепотіла вона. — О, прохаю, досить!
— Я залишаю для тебе особливу одіж. Прийду по тебе о восьмій.
О восьмій вечора, тремтячи, вона стояла й чекала на Гамміда, незважаючи на літню спеку. Убрання її було з найкращого шовку, напівпрозоре, світло-рожеве й бузкове. Штани облямовувала золота та срібна вишивка, і такий самий пасок оперізував її стегна під самим пупком. Невеличка безрукавна накидка, обшита дрібнесенькими перлинами, ледь-ледь закривала її груди. Ясна річ, обличчя в неї було запнуте, цього разу одночасно двома покривалами, коротшим спіднім і довшим верхнім.
Гаммід з’явився з невеличким паланкіном і йшов поряд, доки Кат несли до палат візира.
— Я сьогодні піду з тобою. Не бійся, Інчилі, мій господар Цика буде добрий до тебе.
Коли вони прибули на місце, він провів її крізь двері, тримаючи за лікоть.
— Я привів жінку, Інчилі, як повелів мій господар, — сказав євнух високому чоловікові, що стовбичив у темряві. Потім Гаммід скинув із неї обидва покривала й зняв накидку. Коли він оголив її груди, було чути, як чоловік тихенько зітхнув. Руки євнуха швидко стягли з неї шаровари. Катріона залишилася зовсім гола.
— Дякую, Гамміде. Тепер можеш іти.
Коли двері в неї за спиною зачинилися, графиня налякано завмерла, не знаючи, чого сподіватися. Тоді візир ступив до неї з темряви, і Кат побачила перед собою найвродливішого чоловіка, якого їй лише доводилося бачити в житті.
Він був високий, по-чоловічому красивий і засмаглий, хоч вона помітила, що на його струнких стегнах, там, де білі шаровари сиділи низько, шкіра була така сама світла, як і в неї.
Коротко підстрижене волосся, темне й хвилясте, було ледь сивувате біля скронь. Очі, на подив Кат, мали сіро-блакитний колір. Він був анітрохи не схожий на свою сестру Анжелу. Риси обличчя мав як у грецької статуї — з високими вилицями, рівним носом, гарними очима й пухкими, чуттєвими губами. Довершували портрет ладно вистрижені та укладені темні вуса.
Цикалазаде простягнув руку, їхні погляди перетнулися. Незчулася Кат, як її витончена рука опинилася в його долоні. Його дотик обпікав, наче вогонь.
— Мені ще не доводилося володіти нічим настільки довершеним, як ти, Інчилі. — Голос у нього був теплий, оксамитовий.
— Ви ще не володієте мною, мій господарю Цикалазаде, — холодно відповіла вона йому.
Білі рівні зуби блиснули усмішкою, а потім паша розсміявся.
— Це лише питання часу, Інчилі, хіба не так?
Нахилившись, він підняв більше покривало і, скрутивши його, мов мотузку, накинув жінці на талію й притягнув її до себе. Коли її груди торкнулися його оголеного торса, вона вся затремтіла: чуття підказувало їй, що цим чоловіком нелегко керувати. Твердою рукою Цика підняв її підборіддя й знов усміхнувся.
— Зелені очі, — тихо проказав він. — Вони прекрасні, Інчилі, та ти й сама це знаєш, еге?
Її серце шалено калатало, і вона не могла вимовити ані слова. Кат розлютилася сама на себе. Що це з нею зробилося? Вона спробувала відвернутися, але він швидко схилився до неї й губами накрив її вуста. Катріону охопив страх, вона почала пручатися, але чоловік притиснув її до себе ще міцніше, ніжно розімкнув жіночі вуста й просунув язика всередину.
Кат відсахнулася, її очі широко розплющилися, і вона стала глибоко вдихати повітря, щоб прийти до тями. Потім підняла руки, долонями вперлась у волохаті груди, намагаючись відштовхнути його. Він тихо засміявся, схопив її руки й завів їй за спину так, що їхні тіла знову притиснулись одне до одного. Він знову впевнено заволодів її губами, і коли його язик заглибився, доторкаючись до її язика та спрагло його пестячи, вона відчула, як усередині в неї з невеличких іскор розгоряється полум’я. Поступово вона перестала опиратися й почала відповідати на палкий заклик.