Любов дика та прекрасна
- Автор: Смолл Бертрис
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4109-1
- Переводчик: Наталья Третьякова
- Жанр: Исторические любовные романы
Электронная книга - «Любов дика та прекрасна». Краткое содержание книги:
— Дуже добре, Інчилі. На рахунок «три» ти прокинешся, сповнена сил і готова провести ніч, задовольняючи свого господаря. Один… два… три.
Кат розплющила очі.
— Дивовижно! — мовила вона. — Я спала, а проте чудово чула тебе, і тепер мені значно спокійніше, Гамміде. Дякую.
Євнух знов усміхнувся.
— Ти готова зараз їхати до візира?
— Так.
— І сьогодні я знову захоплююся твоїм вбранням.
Тут усміхнулася вже Катріона. їй подобалося носити цей розкішний одяг наділеної привілеями жінки, і вона дуже багато уваги приділяла своєму вигляду. Сьогодні Інчилі вбралася у світло-рожевий шовк, оздоблений срібними нитками. Серпанкова блуза була трояндового кольору, жакетка облямована сріблом із лазуровими вкрапленнями. На поясі, як і на пантофлях, чергувалися срібні та бірюзові смуги. На руках малися срібні браслети, а у вухах — великі сережки, вирізьблені з бірюзи.
Сьюзен по-новому уклала волосся Кат. Зачесані назад і вгору пасма медового кольору були сплетені в одну товсту косу з бірюзовими стрічками та ниткою крихітних перлин. Її гоже личко Гаммід закрив рожевим серпанком.
Вона зручно влаштувалася в паланкіні й мало не підстрибувала з нетерплячки, чекаючи свого виходу. Носії швидко пройшли коридорами гарему, через сад і донесли її до мармурового причалу, де чекав візирів човен.
Це було витончене судно, повністю позолочене, з червоними лискучими візерунками на боках. Укриті фініфтю світло-сині весла чергувалися зі срібними, а раби на веслах буди всі чорні, мов вугілля. Ті, що гребли срібними веслами, були вбрані в сині атласні шаровари, оздоблені срібними стрічками. На тих, що гребли синіми, були сріблясті шаровари з блакитним оздобленням. Тент на човні, розмальований смугами червоного, золотавого, блакитного та сріблястого відтінків, підпирався чотирма позолоченими стовпами з вирізьбленими на них квітами й листям. Обабіч нього звисали шовкові серпанкові фіранки, червоні й золотаві, а за палубу правив настил із полірованого рожевого дерева. Під тентом лежала величезна купа різнокольорових подушок, на яких чекав Цикалазаде-паша.
Гаммід обережно провів Катріону за руку з паланкіна на човен. Вона зручно лягла на бік поруч із визиром і, звівши на нього очі, проказала тихим пристрасним голосом:
— Добрий вечір, мій господарю.
Обличчя паші освітила усмішка.
— Доброго здоров’я, Інчилі.
Озирнувшись до головного весляра, Цика кивнув. Човен повільно відплив від узбережжя й рушив прямо в Босфор, у напрямку до Чорного моря. Сонце ще не сіло, і Катріона бачила по-літньому зелені пагорби, що збігали до води. Небо за ними сяяло рожевими, золотими, ліловими, кораловими та глибокими бузковими барвами на синьому тлі.
Кат глибоко вдихнула, і візир засміявся.
— Кохана моя, тільки не кажи, що повітря за мурами мого саду пахне краще.
— Це запах свободи, мій господарю.
Він стурбовано поглянув на неї, а потім тихо мовив:
— Не треба так побиватися, моя прекрасна полонена голубко. Сьогодні я змінив твоє невисоке положення. Моя дружина Латіфа-султан — оттоманська принцеса, і мені дозволено брати інших дружин лише з її дозволу.
— Я гадала, чоловікам-мусульманам можна мати чотирьох дружин.
— Усім, крім тих, хто побрався з принцесами найвищого походження. Проте сьогодні з дозволу Латіфи я взяв тебе за свою другу дружину. — Її очі розширилися. Задоволений, він провадив далі: — Розумію, тобі цікаво, як це можливо. За мусульманським законом не обов’язково було повідомляти тобі про це чи питати твоєї згоди. Ти вже не рабиня, серденько моє. Невже ти не рада? — Його обличчя аж світилося від задоволення, коли він із надією дивився на неї.
У вухах Кат аж гуло від люті. їй довелося докласти неймовірних зусиль, проте вона швидко опанувала себе. Так тихо, що візирові довелося нахилитися, щоб почути її, вона мовила:
— Ви виказуєте мені неймовірну честь, мій господарю, — вона не могла більше нічого сказати, бо боялася зрадити себе.
Проте й цього було досить. Він приголубив її, цілуючи в губи, які легко відкрилися назустріч йому. Він вкривав підняте до нього обличчя поцілунками, потім опустився до її тонкої шиї, до грудей. Цика нетерпляче розчахнув прозору блузу, у поспіху навіть розірвавши серпанок. Він жадібно смоктав її соски, обидва по черзі, а потім, приклавши голову до її серця, радісно зітхнув, упевнений, що вона тепер беззаперечно належить йому.
— Цієї ночі ми починаємо все спочатку, моя люба Інчилі, — його глибокий голос тремтів від почуттів, які сповнювали його. — Минуле вже померло, моя прекрасна наречена. Нас цікавить лише теперішнє й майбутнє. Поглянь! Устає повний місяць, а над ним Венера, планета богині кохання! Ми зовсім скоро опинимося на острові Тисячі квітів, а там, в альтанці Зоряного сяйва, на нас чекає ніч насолоди. — Піднявши голову з її грудей, він поглянув на неї, у його сіро-блакитних очах танцювали крихітні золоті блискітки.