Любов дика та прекрасна
- Автор: Смолл Бертрис
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4109-1
- Переводчик: Наталья Третьякова
- Жанр: Исторические любовные романы
Электронная книга - «Любов дика та прекрасна». Краткое содержание книги:
Крамарки з базару поприносили стільки всього, що Кат не знала, на що перше дивитися. Вона ні в чому собі не відмовила. Купила кількадесят напівпрозорих сорочок, білих та кольорових, шароварів і жакеток до них та довгих східних халатів лимонного, пурпурового, бузкового, бірюзового, світло-блакитного та яскраво-рожевого кольорів. До душі їй припали й кілька сувоїв краму: темно-синій шовк, оздоблений крихітними сріблястими зірочками, важкий червоний сатин, світло-зелена парча, всіяна золотими візерунками, і серпанок, золотавий та сріблястий.
У крамарки, яка торгувала фарбами для обличчя, вона купила лише маленький шматочок сурми підмальовувати очі, відмовившись від білої ртутної мазі, хни та червоної губної помади.
Продавчині парфумів пощастило більше: Кат вибрала собі три кришталеві флакони. Один — з мускусом, другий — з парфумами з весняних польових квітів, а третій — із чимось лісовим із папороті й моху з крапелькою амбри.
Потім настала черга жінки, що торгувала прикрасами, і тут Кат добирала дуже вдумливо. Узяла десяток золотих браслетів і десяток срібних. До смаку їй припали й витончені золоті ланцюжки: кілька простих і кілька оздоблених аметистами, гранатами, топазами, аквамаринами та оливинами. Купила вона також кілька разків намиста з рожевих та білих коралів, з бірюзи та нефриту. А ще разок перлин на тонкій золотій нитці та сережки, які пасували до всього, що вона обрала.
Коли Осман спробував зупинити таке марнотратство, вона осадила його:
— Сходи до головного євнуха, комахо. Якщо він відмовить, його я послухаюся.
Осман на це лише тяжко зітхнув і заплатив радісним крамаркам. Катріона трохи поїла й провела дві чудові години в лазнях гарему, де її тепер доглядали особливо дбайливо, бо до наглядачки вже дійшла звістка про те, що господар вельми прихильний до Кат. Повернувшись до своєї кімнати, вона заснула і, прокинувшись надвечір, знову підкріпилася фруктами та йогуртом.
Порозглядавши одяг, який придбала, Кат вирішила вбратися в лимонно-зелене. На холошах шароварів були вшиті вставки темнішого зеленого кольору, оздоблені золотавими квітками. До цих шароварів вона вдягнула легку шовкову сорочку в зелених смугах двох відтінків з довгими рукавами, а на неї — коротеньку накидку лимонного кольору без рукавів, розцяцьковану з боків та внизу великими золотими прикрасами й крихітними перлинками. Жилет також був оздоблений маленькими перлами. На стегна підійшов шовковий пасок із зеленими та золотими смужками. Пантофлі були всіяні перловими квітками. Довге темно-золотаве волосся вкривала зелена шовкова вуаль. На шиї Катріона застебнула нефритове й перлове намиста. На руках у неї дзенькали золоті браслети, а у вухах похитувалися золоті сережки з нефритами.
Повне обличчя Гамміда розтяглося в широкій усмішці, коли він побачив її.
— Неперевершено, Інчилі! — вигукнув він. — У тебе є смак, і ти маєш стиль.
Гаммід провів її аж до самісіньких дверей візирової спальні й залишив там, промовивши:
— Солодкої тобі ночі.
Кат спокійно увійшла в кімнату й побачила, що візир уже чекає на неї. У його сіро-блакитних очах вона прочитала схвалення.
— Я чув, ти тринькаєш мої гроші, — весело проказав він.
Простягнувши руку, він скинув із її голови покривала.
— Господарю мій, ви стверджуєте, що прихильні до мене, проте до сьогодні остання жінка у вашому гаремі мала більше, ніж я. Я не жадібна й не корислива, але мені потрібен одяг.
— З одягом чи без нього, Інчилі, ти найпрекрасніша з-поміж усіх жінок. — І Кат завважила миттєвий блиск бажання в його очах.
Угледівши на низькому столі шахи, вона запитала:
— Зіграєте зі мною, мій господарю Цико?
Він здивувався.
— Ти вмієш грати?
— Досить непогано, принаймні так казали обидва мої чоловіки, — відповіла вона з удаваним спокоєм.
Рука вельможі вказала на подушки, що лежали біля фігур зі слонової кістки, а сам він сів край чорних оніксових. Аж раптом хтивий вогник блиснув у його очах, і він промовив:
— Чекай-но!
Вона питально поглянула на нього.
— Інчилі, скинь накидку та сорочку. Якщо вже так хочеш відтягнути неминуче, дай хоча б насолодитися красою твоїх персів.
Вона спаленіла, і йому це сподобалося. Кат гнівалася, але мусила підкоритися. Вона була дивовижним диким створінням, і, змагаючись із нею, він відчував насолоду. Зрештою немає сумнівів, що він її зовсім приручить. Сама думка про те, як Інчилі випрошуватиме в нього милостей, неабияк збуджувала Цикалазаде, і, немов великий звір, його чоловічий орган ожив.