Любов дика та прекрасна
- Автор: Смолл Бертрис
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4109-1
- Переводчик: Наталья Третьякова
- Жанр: Исторические любовные романы
Электронная книга - «Любов дика та прекрасна». Краткое содержание книги:
Наступні три дні проминули спокійно. Щоранку приходив Осман, і вони, щільно укутані покривалами, ішли на прогулянку по візировому саду. А надвечір Катріону відводили до лазень, де її мили та масажували з різними олійками та мазями, доки її шкіра не стала чутливою до будь-якого дотику. Увечері їй дозволяли споглядати деякі з розваг гарему, зазвичай танці. Спочатку Кат була дуже здивована, а потім її почали цікавити відверті натяки, що читалися в рухах танцівників.
На четвертий день, коли почала підступати нудьга, з’явився Осман і повідомив, що вона має вдягти вихідне вбрання та покривало і йти з ним.
— Твоя рабиня залишиться тут.
— Усе буде гаразд, — заспокоїла Кат Сьюзен, яка намагалася сперечатися.
Її підвели до великого паланкіна, і, опинившись усередині, графиня з подивом побачила, що сидить навпроти Гамміда.
— Доброго ранку, — сказав він привітно. — Бачу, ці три дні розслаблення та відпочинку чудово вплинули на тебе. Я й не думав, що таке можливе, одначе ти стала ще чарівнішою, ніж була.
— Я вже почала нудьгувати. Бо ж не звикла сидіти без діла. Оце все, що ваші жінки роблять? Сидять деінде й чекають, доки господар гукне їх до ліжка? Як це жахливо! — Катріона на мить замовкла, щоб перевести дихання, а потім запитала: — Куди ми їдемо?
— На ринок рабів. Ти жінка з дуже сильним характером. Я покажу тобі, що станеться, якщо опиратимешся моєму господареві. Його спальня, мов чудесний квітучий сад, тихий і запашний, має дарувати насолоду. Якщо ти не станеш у цьому саду соковитим плодом, а натомість опиратимешся та сперечатимешся з ним, він накаже тебе продати. Якщо таке станеться, ви з твоєю служницею неодмінно розлучитесь, і цілком імовірно, що твоя вишукана врода привабить работоргівців з Аравійського півострова або з африканської глибинки. Навряд чи тобі сподобається стояти голою на оглядинах у ймовірних покупців. І не думаю, що ти зрадієш, якщо тебе продадуть якомусь вождеві з джунглів. Та якщо ти все-таки підкоришся моєму господареві, матимеш безпеку й затишок. Обирати тобі.
Вона безневинно поглянула на нього.
— Навіщо ти з мене знущаєшся, Гамміде? Ти й сам знаєш, що я мушу підкоритися твоєму господареві.
Він кивнув.
— Ти розумна жінка, моя красуне, але якщо ти віддаси моєму господареві тільки своє тіло, він це відчує й буде ображений. Ти повинна віддатися йому вся: і розумом, і тілом!
— Я не можу! І ти не можеш цього від мене вимагати, Гамміде!
— Ти повинна!
Вони їхали мовчки, аж доки раби не спинилися й паланкін не опустився на землю. Головний євнух виліз і, подавши руку, допоміг вийти Катріоні.
— У місті багато невільницьких ринків, — сказав він, — але на цьому продають лише красивих жінок.
Кат озирнулася довкола й побачила жінок найрізноманітнішого віку, зросту, статури та кольорів. У цю мить саме торгувалися за красуню, яка стояла на узвишші. Вона стояла зовсім гола, і майбутні покупці не соромилися мацати й стискати її тіло. На обличчі в дівчини застигли сором і страх. Кат здригнулася. Нарешті дівчину купив чолов’яга з пухнастими вусами. Кат змусили мовчки стояти й спостерігати за торгівлею майже годину. Потім Гаммід також узявся торгуватися за витончену черкеську золотаву білявку років тринадцяти. Коли заплатив за неї, Кат почула, як він каже продавцеві:
— Відішліть дівчину до Єні-Сараю як подарунок від візира Цикалазаде-паші.
Потім вони з Кат повернулися до свого паланкіна.
Дорогою Катріона тихо мовила:
— Я спробую, Гамміде, але я не можу нічого тобі обіцяти. Це буде для мене нелегко.
Він усміхнувся.
— Добре! Я правильно оцінив твій норов. Не лякайся, моя красуне. Я дам тобі час, щоб прийняти своє нове становище. Ти будеш щаслива, я обіцяю. Візир — чудовий коханець, він дасть тобі таке задоволення, якого ти ніколи не знала від жодного чоловіка. Він подібний до молодого бика, гарячого й невтомного.
Кат, зашарівшись, опустила голову. Минуло багато тижнів відтоді, як вона востаннє любилась із Френсісом, і, відверто кажучи, їй цього бракувало, однак вона радше померла б, ніж призналася б у цьому Гаммідові. Проте євнух прочитав її думки й всміхнувся.
— Я обрав турецьке ім’я для тебе, — промовив він. — Тепер ти відгукуватимешся на ймення Інчилі. Це означає «Прекрасна перлина», і ти насправді така. А твою служницю ми називатимемо Мара.