Книга дивних нових речей
- Автор: Фейбер Мишель
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Віват
- ISBN: 978-617-690-977-4
- Переводчик: Олег Лесько
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Книга дивних нових речей». Краткое содержание книги:
— Мені не байдуже, що з тобою станеться, — промовила вона, притулившись чолом до його плеча. — Не помирай.
Пітер незграбно погладив її по голові.
— Я й не збираюся.
— Ти помреш! Ти помреш, і я втрачу тебе! Ти поводитимешся чимраз дивніше й відстороненіше, а потім одного дня просто зникнеш.
Тепер жінка плакала.
— Я не зникну. Обіцяю.
— Ти брешеш, — тихо схлипнула вона, стискаючи його в обіймах ще міцніше. — Ти брешеш мені, сучий ти сину...
Ґрейнджер розімкнула обійми. На її білому одязі залишилися плями бруду з оазянського городу.
— Я більше не повезу тебе до цих потвор, — промовила жінка. — Нехай хтось інший возить.
— Шкода, — відказав Пітер. — Твоя воля.
Але Ґрейнджер уже вийшла.
Від Беа листів більше не було. Пітер раз по раз змушував хитросплетіння мудрованих технологій нишпорити в космосі, вишукуючи її думки, але все надаремне. Лише той самий крик відчаю далі палав на екрані, лише ті самі жахливі два слова підвисли в сірій порожнечі без жодних доповнень і пояснень. Не було ні його імені, ні її. Єдине оголене речення.
Пітер сів за «постріл» і помолився, благаючи Бога дати йому сили. Він знав: якщо не відповість уже, і якомога коротше, то може завалитися обличчям у клавіатуру й знепритомніти просто тут. Його неслухняні пальці вже приготувалися набирати слова з чотирнадцятого псалма: «Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога!» Але тоді Бог увійшов у серце до Пітера й остеріг його, адже писати таке було б нерозважливо. Хай що трапилося з Беа, докори — це не те, що їй зараз потрібно.
Може, сталася ще якась природна катастрофа, якесь жахливе лихо в чужій країні, яке переповнило дружину безсилим співчуттям, і вона страждає від цього? Або лихо сталося ближче до їхнього дому, у Британії? Катаклізм, який позбавив тисячі людей домівок, майна, геть усього?
На порятунок знову прийшов псалом: «Не будеш боятися страху нічного, ані стріли, що вдень пролітає, ані зарази, що в темряві ходить, ані моровиці, що нищить опівдні, впаде тисяча збоку від тебе, і десять тисяч праворуч від тебе, до тебе ж не дійде!»[59]
Але що як... що як до Беа вже дійшло? Що як вона постраждала від землетрусу чи від повені? Що як просто цієї миті вона сидить серед руїн їхнього будинку, приголомшена й безпорадна? Але ні, ні, подумай логічно, дім мусить бути цілий, інакше Беа не змогла б написати листа. Аміківці встановили їм «постріл» у робочому кабінеті нагорі й під’єднали його до процесора завбільшки з картотечну шафу.
Повідомлення від дружини доводило, що вона в безпеці. Якщо не зважати на те, що людина, яка відпала від Бога, не може бути в цілковитій безпеці.
Дігідроморфін, хлоропрокаїн і виснаження дедалі сильніше й наполегливіше хилили його до сну, і Пітер запанікував. Він мусив написати, але не міг. Він повинен був щось сказати, порушити мовчанку, але одне неправильне слово — і він собі цього ніколи не пробачить.
Урешті-решт Пітер полишив намір цитувати Біблію чи будь-що радити. Він був її чоловіком, вона була його дружиною: зараз він міг бути певен лише в цьому.
Беа, я не знаю, що наштовхнуло тебе до цієї думки, але я кохаю тебе і хочу допомогти, якщо зможу. Будь ласка, розкажи мені, що сталося, і, прошу тебе, пробач, якщо я мав би сам про це вже знати. Я щойно з операційної. Кілька швів, нічого серйозного. Мене покусали, коли я був у поселенні. Я напишу потім детальніше. Зараз я вирублюся ненадовго, але, будь ласка, Беа, я хвилююся за тебе, я кохаю тебе, і, хоч, я знаю, це здасться тобі безглуздям, але я з тобою, справді.
Надіславши це, Пітер завалився в ліжко.
Трохи пізніше мовчки зайшла Ґрейнджер і лягла біля нього. Жінка поклала голову йому на голі груди, і плече її опинилося в такій позиції, що Пітер не міг його не обійняти. І він обійняв. Вона присунулася впритул до нього, і Пітер відчув тепло її тіла. Її маленькі пальці пройшлися по животі, долоня ковзнула в западину під ребрами. А тоді вона стиснула рукою його член, уже напружений. Перш ніж він вимовив слово, Беа була разом з ними, і очі її заспокоїли Пітера, запевнили, що все гаразд. Ґрейнджер задерла сорочку. Її бліді груди були поцятковані ластовинням. Пітер цілував їх, а Беа тим часом роздягалася. Потім вона приєдналася до них, і Ґрейнджер потримала Пітерів член, доки Беа опускалася на нього. Пітер вибухнув, ледве опинившись усередині.
Прокинувшись, він одразу відчув сморід зради. Пітер учинив перелюб у своєму серці, і навіть гірше — він втягнув у свої зрадливі фантазії дружину, зробивши її спільницею. Вони з Беа завжди були вірними одне одному; Пітер ніколи не користався зі слабкості тих жінок, яким був духовним наставником. Він був однолюб, і єдиною його любов’ю була дружина. Хіба ж ні?
59
Псалми, 90:5—7.