Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

Глава 5

Антропологічний склад населення

Наше уявлення про фізичний тип населення три;, нільської культури базується на нечисленних антропологічних знахідках, які неодноразово вивчалися і достатньо описані в науковій літературі (Г. Ф. Дебец, Г. П. Зіневич, I. Й. Гохман, М. С. Великанова, С. І. Круц, І. Д. Потєхіна).

Ранній і середній періоди трипільської культури представлені лише поодинокими похованнями, розташованими переважно на поселеннях Лука-Устинська, Солончени II, Траян, Верем’є, Незвіско, Ліпкани. Відсутність могильників цих періодів утруднює вирішення питань походження і формування антропологічного типу трипільців. Відомі ж окремі могильники пізнього періоду (Більче-Злоте, Вихватинці, Чапаївка, Маяки, Усатове) лише якоюсь мірою проливають світло на ці питання.

На думку більшості дослідників, для трипільського населення характерні як середземноморські, так і протоєвропейські антропологічні варіанти європеоїдної раси (при переважанні першого), що може свідчити про неоднорідний склад населення. Майже всі пізньотрипільські могильники у своєму складі мають ці два морфологічні варіанти, за винятком печери Більче-Злоте, де були поховані представники лише середземноморського типу, поширеного серед племен Середземномор’я та Середньої Європи за доби неоліту та бронзи.

Досить своєрідне співвідношення двох морфологічних варіантів виявилося при вивченні матеріалів Вихватинського могильника: розміри чоловічих черепів дають змогу порівнювати їх з групами, які вважаються “класичними” середземноморцями (сучасні сардинці), жіночі наближаються до “пом’якшеного” протоєвропеїдного типу, що дало підставу М. С. Великановій зіставляти їх із черепами зрубної культури доби пізньої бронзи[246]. Така розбіжність у палеоантропологічному типі чоловіків і жінок підтверджується також різницею в будові тіла — жінки високоросліші за чоловіків, що також наближує останніх до населення Середземномор’я з його надзвичайно грацільною будовою кістяка. Є приклад поховання в степовому кургані на Миколаївщині жінки протоєвропеїдного вигляду, подібної до жінок Вихватинського могильника, яке супроводжувалося розписними пізньотрипільськими посудинами.