Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

До особливої лінії розвитку південностепового енеоліту відноситься і кемі-обинська культура, населення якої відіграло значну роль у формуванні антропологічного складу племен не тільки ямної культури, а й наступних хронологічних періодів. Воно відзначалося різкими довгоголовістю та горизонтальною профільованістю, вузьким і високим обличчям. Ці ознаки були характерні для населення Східного Середземномор’я, півдня Середньої Азії. У літературі воно називається східносередземноморським, що відповідає південній або індосередземноморській расі (за М. Абдушелішвілі).

Поєднання"доліхокранії з високим і порівняно вузьким обличчям постійно простежується на черепах із поховань Ірану та Месопотамії (Ур, Тепе-Гіссар, Убейд, Сіалк) V—III тис. до н. е., куро-араксінської культури Закавказзя (Гінчі, Шенгавіт, Беркабер), у збірній серії ранньобронзової доби Грузії (Тквіаві, Ахалцихе, Кікети, Ардісубані, Жінвалі та Сігнахи), а також на черепі з новосвободненського поховання могильника Клади (Адигея). Деякі дослідники (Л. I. Лавров, О. М. Лесков) пов’язували походження кемі-обинської культури з колом кавказьких дольменних пам’яток, припускаючи не тільки єдність поховального обряду, а й етнічну спорідненість. Характерно, що довгоголовий вузько та високолиций антропологічний тип прикметний майже для всіх мегалітичних поховань Атлантичного узбережжя (він ще зветься “дольменний” антропологічний тип, “давньоатлантичний”, дуже схожий на довгоголових та вузьколицих європеоїдів Середземномор’я). Спочатку мегаліти з’являються в північній Африці та Піренеях, потім у Франції (Бретань), врешті на Британських островах, у північно-західній Німеччині, Данії та Скандинавії. Не виключено, що розповсюдження мегалітів у Західній та Північній Європі, в крайньому разі хоча б частково, пов’язане із розселенням, середземноморських племен, які належали до південних європеоїдів. Подібність фізичного типу кемі-обинських племен із закавказькими та. близькосхідними може бути пояснена не тільки безпосереднім переселенням окремих груп людей наприкінці енеолітичного періоду, а й більш давніми зв’язками, принаймні з мезоліту. Відомо, що степова причорноморська смуга входила до зони формування південної європеоїдної раси. Як приклад можна назвати мезолітичний могильник біля с. Волоське, на черепах якого виявлений східносередземноморський комплекс ознак.