Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

Питання про походження середземноморського антропологічного типу у складі трипільського населення все-таки досі залишається відкритим, бо відсутні черепи людей, які жили в Україні до трипільців (перш за все це стосується носіїв буго-дністровської неолітичної культури). Відомо лише, що суттєву роль у формуванні трипільської культури відіграли племена неолітичної культури Боян, що просунулися з Балканського півострова і антропологічний склад яких відзначався достатньо стабільною одноманітністю — середземноморськими рисами.

На більшості теренів Лівобережної України в доямний час, поширений був масивний довгоголовий, з надто широким і середньо високим обличчям протоєвропеоїдний антропологічний тип (Олександрійський могильник; групи новоданилівська скелянська та постмаріупольська — квітянська в Самарсько-Орельському межиріччі, Олександрія), характерний і для тієї частини неолітичного населення дніпро-донецької культури, яке мало місцеві корені і було безпосереднім нащадком мезолітичного населення України (могильники Василівка I, III).

Населення Придніпров'я в цей час не відзначалося одноманітністю: поряд із представниками середземноморського антропологічного типу (могильник Огрінь) трапляються і типові масивні протоєвропеоїди (Кам’яні Потоки, Дереївка II) у носіїв середньостогівської культури, протоевропейські риси виявлені у населення нижньомихайлівської групи. Подібна картина спостерігається і серед енеолітичного населення, яке мешкало на захід від Дніпра.

Рис. 153. Реконструкція по черепу вигляду людини нижньомихайлівської культури в Подніпров’ї за антропологічними даними з Василівни (курган 1, поховання 22). Автор І. І. Капріцин.

Установлена завдяки археологічним дослідженням поява наприкінці доби енеоліту нових груп населення, що не мало генетичних коренів у степовій смузі України (йдеться про формування новосвободненськрї культурної групи із сильними впливами пізньотрипільського та населення культур лійчастого посуду та кулястих амфор), на антропологічних даних поки що не може бути ні підтверджена ні спростована. Невеличка серія черепів із поховань культури кулястих амфор (Суємці, Анетівка на Волині) позначена своєрідністю: вони мезокранні з високим склепінням, з нешироким і надто високим обличчям (на межі світового максимуму)[250]. Подібний комплекс морфологічних ознак зовсім не характерний для їхніх західних сусідів (носіїв культури кулястих амфор Польщі), як і для пізньотрипільського населення України. Два черепи новосвободненського типу (могильник Клади в Адигеї та Евдик-І в Калмикії) відносяться до двох різних антропологічних типів, що дало підставу А. В. Шевченку говорити про складний процес формування новосвободненського населення[251]. Але бажання підтримати ідею В. О. Сафронова про середньоєвропейське походження новосвободненських пам’яток примушує його зосередити свою увагу на черепі з могильника Клади, вбачаючи в ньому один із численних варіантів краніологічного типу, широко розповсюджений серед населення культур лійчастого посуду, кулястих амфор тощо. Водночас не згадує про велику подібність цього черепа до черепів з енеолітичного могильника Шенгавіт, розташованого набагато ближче, у Закавказзі.