ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Певні середовища викликають відчуття тимчасового знеособлення у тих, хто в них живе чи діє, навіть без зміни зовнішності. Щоб продемонструвати, як навколишні умови знеособлюють і сприяють міському вандалізмові, моя дослідницька команда провела просте польове дослідження. Я згадував про нього у першому розділі. Ми залишили дві машини: одну в Бронксі, біля кампусу Нью-Йоркського університету, другу — біля Стенфордського університету в Пало-Альто. Ми фільмували і фотографували акти вандалізму щодо цих машин, вигляд яких виразно вказував на їхню покинутість (зняті номери, піднятий капот). У знеособленому середовищі Бронксу за 48 годин кілька десятків осіб, минаючи автомобіль пішки чи за кермом, затримувалися й нівечили його. Здебільшого це були доволі добре вбрані дорослі люди, які знімали з машини цінні речі чи просто нищили її — і все це серед білого дня. У Пало-Альто, навпаки, за тиждень жоден перехожий не вчинив жодного акту вандалізму над покинутим автомобілем. Цей приклад став єдиним емпіричним доказом, процитованим на підтримку теорії міської злочинності, відомої як «Теорія розбитих вікон». Умови середовища викликають у декого з членів суспільства відчуття знеособлення, адже ніхто в наявній спільноті не знає, хто вони такі, тому й не пізнає особу й її людські риси. Коли так відбувається, ми сприяємо їхньому перетворенню на потенційних вандалів і вбивць.
ДЕІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ПЕРЕТВОРЮЄ АПОЛЛОНІВСЬКЕ НАЧАЛО НА ДІОНІСІЙСЬКЕ
Припустімо, що «добра» сторона людини полягає в раціональності, порядку, узгодженості дій і мудрості Аполлона, а «погана» — у хаосі, дезорганізації, ірраціональності й надмірній розбещеності Діоніса. Головною рисою Аполлона є здатність обмежуватися і стримувати пристрасті, їй протиставляється безмежна розпуста і хтивість Діоніса. Люди можуть ставати злими, потрапивши у ситуації, де блокуються, призупиняються чи спотворюються когнітивні чинники контролю, які зазвичай керують поведінкою в суспільно бажаний і прийнятний для особи спосіб. Це спричинює численні наслідки, серед яких «зависання» сумління, самосвідомості, відчуття особистої відповідальності, обов’язку, моральності, вини, сорому, страху, аналізу причин і наслідків своїх дій.
Двома головними стратегіями завершення цієї трансформації є: (а) редукція сигналів щодо соціальної відповідальності особи (ніхто не знає і не цікавиться, ким я є) і (б) послаблення схильності оцінювати власні дії. Перша елімінує турботу про соціальну оцінку і схвалення, створюючи відчуття знеособлення (процес деіндивідуалізації). Вона ефективна, коли особа перебуває в середовищі, що підтримує знеособлення і розмиває особисту відповідальність. Друга стратегія призупиняє самоспостереження і послідовність його здійснення, покладаючись на техніки зміни стану свідомості. Це супроводжується вживанням алкоголю чи наркотиків, сильним емоційним збудженням, гіперінтенсивними діями, надмірною концентрацією на теперішньому (коли минуле і майбутнє втрачають значення) і перенесенням власної відповідальності на інших.
Деіндивідуалізація створює унікальний психологічний стан, у якому поведінка потрапляє під контроль негайних ситуативних вимог, біологічних потягів і гормональних змін. Замість роздумів, людина діє. Пошук негайного задоволення домінує над відтермінуванням винагороди, продумані рішення програють бездумним емоційним реакціям. Стан збудження часто й ініціює, й призводить до деіндивідуалізації. Ефект посилюється новими і неструктурованими ситуаціями, коли типові навички реагування і риси характеру втрачають свою вагу. Вразливість особи до суспільних патернів і ситуативних сигналів зростає, тому й стає легко, як творити любов, так і війну — все залежить від вимог і стимулів ситуації. У крайніх випадках втрачається відчуття добра і зла, зникають думки про відповідальність за протиправні дії, чи про пекло — за аморальні[325]. З призупиненням внутрішніх обмежень поведінка опиняється повністю під контролем ситуації, зовнішнє переважає над внутрішнім. Доступне і можливе переважає над правильним і справедливим. Моральний компас окремих осіб і груп розмагнічується.
325
Деяка література щодо деіндивідуалізації: Е. Diener, «Deindividuation: Causes and Consequences», Social Behavior and Personality 5 (1977).—Стор. 143-56; E. Diener, «Deindividuation: The Absence of Self-Awareness and Self-Regulation in Group Members”, in Psychology of Group Influence, ed. P. B. Paulus, Hillsdale, NJ: Erlbaum, 1980).—Стор. 209-42; L. Festinger, A. Pepitone, T. Newcomb, «Some Consequences of De-individuation in a Group», Journal of Abnormal and Social Psychology 47 (1952).—Стор. 382-89; G. Le Bon, The Crowd: A Study of the Popular Mind, London: Transaction, 1995 [1895]; T. Postmes, R. Spears, «Deindividuation and Antinormative Behavior: A Meta-analysis», Psychological Bulletin 123(1998).—Стор. 238-59; S. Prentice-Dunn, R. W. Rogers, ‘’Deindividuation in Aggression», in Aggression: Theoretical and Empirical Reviews, eds. R. G. Geen, E. I. Donnerstein, New York: Academic Press, 1983.—Стор. 155-72; S. Reicher, M. Levine, «On the Consequences of Deindividuation Manipulations for the Strategic Communication of Self: Identifiability and the Presentation of Social Identity”, European Journal of Social Psychology 24 (1994).—Стор. 511-24; J. E. Singer, C. E. Brush, S. C. Lublin, «Some Aspects of Deindividuation: Identification and Conformity», Journal of Experimental Social Psychology 1 (1965).—Стор. 356-78; C. B. Spivey, S. Prentice-Dunn, «Assessing the Directionality of Deindividuated Behavior: Effects of Deindividuation, Modeling, and Private Self-Consciousness on Aggressive and Prosocial Responses», Basic and Applied Social Psychology 4 (1990).—Стор. 387-403.