ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Третій важливий результат — високий рівень агресивності не переносився із фази В до останнього A-етапу, показники якого збігалися з результатами на першій стадії експерименту. Відсоток агресивної поведінки зменшився до 46%, а кількість здобутих жетонів зросла до 79 на одну дитину. Отже, ми можемо дійти висновку, що спричинена знеособленням зміна поведінки не викликала диспозиційних внутрішніх змін чи схильностей, а лише стала відповіддю на зовнішні чинники. Змініть ситуацію — і поведінка одразу попрямує за нею. Використання процедури А-В-А також зробило очевидним, що знеособлення було істотним для різкої зміни поведінки в кожному часовому інтервалі. Знеособлення сприяло агресії, навіть коли її наслідки не допомагали дістати нагороду — збільшити кількість жетонів для отримання кращого подарунку. Агресивність стала нагородою самій собі. Віддалені цілі програли миттєвому задоволенню (ми побачимо схожий феномен, розбираючи деякі зловживання в Абу-Ґрейб).
У схожому польовому дослідженні виявлено, що діти, які під час Хелловіну в саморобних костюмах відвідують сусідів із пропозицією «ласощі чи капості», більше схильні красти дрібниці у знеособленому вигляді, аніж коли їх можна упізнати. Друзі дослідника розмістили на вулиці вази з цукерками або монетами і підписали їх «візьми одну». Крадіжкою вважалося недотримання обмеження. Деякі діти приходили самі, інші з друзями. Господар або навмисно не цікавився іменами прихованих під масками дітей (знеособлення), або вітався і просив сказати, хто ховається за ними (упізнаваність)[323].
У такому природному середовищі досліджено поведінку понад семисот дітей. Найбільше порушень виявлено в знеособлених групах (57%), далі йшли знеособлені одинаки й упізнавані групи (по 21%), найменше серед упізнаваних дітей, які ходили самі (8%). Вочевидь, що навіть для останніх спокуса легких грошей і солодощів була надто сильною. Проте додавання лише одного чинника — знеособлення, перетворило поодиноку спокусу на надмірну жагу більшості дітей привласнити чуже добро.
МУДРІСТЬ КУЛЬТУРИ: ЯК ЗМУСИТИ ВОЇНІВ УБИВАТИ НА ВІЙНІ, АЛЕ НЕ ВДОМА
Залишмо лабораторію й забави на дитячих вечірках і повернімося до реального світу, де питання знеособлення і насильства може набувати ваги життя і смерті. З особливою уважністю ми поставимося до відмінностей між тими спільнотами, де молодих солдатів відправляють на війну без зміни їхного зовнішнього вигляду, й іншими спільнотами, яким притаманні ритуали змінювання зовнішності унаслідок розмальовування обличчя й тіла або маскування воїнів (як у «Володарі мух»). Чи зміна зовнішнього вигляду істотно впливає на ставлення до ворогів?
Антрополог Р.Дж. Уотсон[324] зацікавився цим питанням після прочитання моєї статті про деіндивідуалізацію. Він використав дані з Ареальної картотеки людських взаємин, де зберігаються звіти про різні культури світу, надані антропологами, місіонерами, психологами та ін. Уотсон зіставив відомості про спільноти, де воїни змінювали або не змінювали зовнішній вигляд, перш ніж йти на війну, із обсягами вбивств, катувань чи каліцтв їхніх жертв — безсумнівно, жахливі й єдині в своєму роді залежні змінні.
Результати однозначно підтверджують гіпотезу — знеособлення сприяє деструктивній поведінці, якщо надається дозвіл на заборонені в мирному житті прояви агресії. Війна сприяє узаконенню дозволу вбивати чи ранити противників. Уотсон дізнався, що серед 23 спільнот із доступними даними щодо двох змінних воїни змінювали зовнішній вигляд лише у п’ятнадцяти. Ці спільноти були найдеструктивнішими — аж 80% (12 з 15) із них дуже жорстоко поводилися з ворогами. На відміну від них, у семи із восьми суспільств, де воїни не змінювали зовнішній вигляд перед битвою, не було зафіксовано такої агресивної поведінки. Іншими словами, у 90% випадків, коли воїни жорстоко вбивали, катували чи калічили жертв, вони попередньо змінювали свій зовнішній вигляд і неособлювалися.
Мудрість культури навчає: головним чинником, під дією якого зазвичай неагресивні молоді люді перетворюються на воїнів, готових убивати за наказом, є зміна їхнього зовнішнього вигляду. Здебільшого війна — це коли старші чоловіки переконують молодих кривдити і вбивати інших молодих людей. Робити це простіше молодикам, коли вони спершу змінять свій зовнішній вигляд, вдягнувши військову форму чи маску або розмалювавши обличчя. Отримавши в такий спосіб знеособлення, вони позбуваються звичного внутрішнього співчуття і бажання непокоїтися про інших. Після виграної війни культура наказує воїнам повернутися до свого мирного статусу. Ця зворотна зміна супроводжується зняттям уніформи, масок, змиванням фарб і поверненням до своєї колишньої особистості й мирної поведінки. У певному розумінні вони брали участь у моторошному соціальному ритуалі, де несвідомо використовується парадигма А-В-А, яку застосував Фрейзер у хелловінському експерименті. Коли упізнавані — мирні, потім знеособлені — убивають, а коли знову стають упізнаваними — знову мирні.
323
Е. Diener, S. С. Fraser, A. L. Beaman, R. Т. Kelem, «Effects of Deindividuation Variables on Stealing Among Halloween Trick-or-Treaters», Journal of Personality and Social Psychology 33 (1976).—Стор. 178-83.
324
R. J. Watson, Jr., “Investigation into Deindividuation Using a Cross-Cultural Survey Technique,” Journal of Personality and Social Psychology 25(1973).—Стор. 342-45.